Рецензія на твір Сурми печалі [Анатолій Мельник]
Красива поезія, хоч і про сумне. На японські танка схоже.
|
| |
Рецензія на твір Січневий дощ [Анатолій Мельник]
Дуже гарно! Натхнення Вам і надалі на створення кришталевих поезій.
|
| |
|
Рецензія на твір Манкурту [Анатолій Мельник]
Болючі і правильні слова Ви знайшли! На жаль, манкуртів тих розвелось... як мишей у зимовій коморі (((
Вибачте за порівняння...
|
| |
Рецензія на твір Людині на пам'ять [Влад Сокол]
Мудре поетичне одкровення! Бог Людині дає можливість пізнати Світ.
А дехто дбає лиш як нагребти побільше чужого!
Згодна з Вашими щирими рядками!
|
| |
Рецензія на твір На пам’ять юнаку [Влад Сокол]
Чудові настанови в мудрому вірші!
Юнакам, що підростають і мужніють у цей непростий час, є на кого і що рівнятися!
Вірш Ваш дуже вчасний і актуальний!
|
| |
Рецензія на твір Причина [Влад Сокол]
Звучить як Маніфест. А докори справедливі, на жаль.
Виявилось, що більшість народу дбає лиш про те, що б його такого дармового на хліб намастити! ((
Лишилось надіятися на Бога, що порозумнішають.
|
| |
Рецензія на твір Сиве диво [Іцхак Скородинський]
:)))))))))))
Цікаве своєрідне бачення філософії буття...
на тлі палаючого носа)
Натхнення Вам і надалі в поетичному осмисленні світу.
|
| |
|
Рецензія на твір П'ята осінь війни. [Влад Сокол]
Наші мужні воїни і волелюбний народ не дасть клятим окупантам
зганьбити нашу рідну землю. Вірш Ваш вчасний і патріотичний!
|
| |
Дякую.
Мені тривожно, що наші хлопці гинуть, а хто буде народжуати українців. Війна, це один з елементів геноциду.
| | |
|
Рецензія на твір Яструба стріла [Іцхак Скородинський]
Сумно... Реалії буття. А вірш дуже гарний.
|
| |
|
Рецензія на твір Українська осінь [Влад Сокол]
Дуже гарна поетична замальовка. Пори року всі чудові, але осінь, як на мене, особливо виділяється щедрою і мудрою красою.
|
| |
Таня, дякую.
Я радий, що все гаразд.
| | |
|
Рецензія на твір Загублена доля [Влад Сокол]
Ваша духовна поема надихає на роздуми про чесноти людські, які повинен плекати в собі кожен з нас. Це поетичне одкровення звучить від щирого серця!
|
| |
Повертаючись до історії Русі-України періодів царя Московії Івана Грозного, Петра Першого, Катерини, комуняків і бачиш, як нищили нашу словянську націю і мову. Чому? В якій державі світу таке було. Я впевнений, наша нація і наша мова має ісоричне, божествене значення. Ми самі цього не розгадали і тому мучимось. Русько-Українську віру і історію підмінили.
В нас генетична память сильна, ніхто не переможе. Хіба-що фізично. Те що вони тепер активно родлять. А люди вірять в казку і тихо вмирають, утікають з держави.
| | |
|
Рецензія на твір Ми — діти Божі [Влад Сокол]
Згодна з кожним словом Ваших духовних поетичних роздумів. Бог Отець очікує до себе з любов"ю Сина, а не Раба.
|
| |
Нажаль, я про себе скажу, Біблію читав декілька раз. Дуже багато запитань, непорозумінь.
Історію Єврейського народу знаю з Біблії, більше чим свою.
І запитую себе:- Чому. Нашу історію вкрали і поработили.
Словяно-українськомународу не притамана комунстична ідеологія, це не наше. Чому воно ввійшло в наш побут?
Чужинці принесли і скалічили міліони життів і душі людські.
А люди мавчать і сопуть в дві дірки, мол - якось буде. Ні, не буде.
Воля і Чесноти кровю розписуються. А не балачками і казками.
| | |
|
Рецензія на твір Метаморфози. [Влад Сокол]
Мудра байка Ваша,
і актуальна для нас, на жаль.
Та нема кому задуматися над нею з винуватців.
Бо винуватці - тупі рогаті барани та безмозглі овечки.
Зелена пліснява колишнього гордого Українського Народу. ((
|
| |
Забула поставити оцінку,
а змінити рейтинг не виходить.
Вибачте. Моя оцінка найвища.
| | | Дякую, за порозуміння.
Дой Боже, щоб це зрозуміои люди. Може щось в мозгах проклюнеться.
| | |
|
Рецензія на твір Доля людського Роду. [Влад Сокол]
Чудовий духовний вірш.
Слово Боже сотворило Світ,
та юрми тупих істот не раді йому.
Останнім часом особливо це помітно.
Приміряються, чи не можна намазати на хліб
чи кудись ще приладнати чесноти наші найвищі - Мову,
Віру, Гідність Людську.
Знайшлись пройдисвіти, що готові
край свій рідний продати за 30 срібняків.
Лишається надіятися на Бога,
що відведе від нас цю пошесть підлої дурості.
Бо надіятися, що бидло порозумнішає, марно, на жаль.
|
| |
Щож робити, якщо нашу духовність вибивали віками. Царі, сусіди, комуністи. Ми і сьогодні говоримо - відродити мову. Хтож це її занапастив? Ми самі повинні в цьому - піддавалися чужинцям, вірили, довіряли. А щож на сьогодні, все теж саме.
Залишилися ще вірні люди і впевнений, що наша генетика возвеличится і буде прикладом всього людства.
Ми нездолані, з нами Бог наш і память предків.
| | |
|
Рецензія на твір Пересторога Роду. [Влад Сокол]
Ваші настанови вчасні і потрібні. Ви знайшли вдалі слова, щоб застерегти
молоде покоління жити по Правді і Совісті, щоб не втратити відчуття свого Роду.
На жаль, останнім часом багато людей перетворились на тупих овець,
яким все одно, який у них Рід, бо його, бачте, на хліб не намажеш...
Ця бездуховна отара примножується, а хитрі жевжики з-за порєбріка вміло й хитро скеровують
її на бойню!
Особливо тривожить те, що серед манкуртів більшає молодих,
раніше думалось, що тільки пенсійні совки здатні продати все святе за кіло гречки.
Так званим юним запроданцям навіть гречки не треба (((
Продаються за обіцянки-цяцянки, бездумно пруть отарою у прірву,
тягнучи і всіх за собою.
Вибачте за багатослівний коментар.
Лишається надіятися на Бога,
щоб дав нам Сили справитися з бідою!
Слава Україні! А запроданцям ганьба!
|
| |
Дякую за порозуміння.Так Ваші думки правдиві.
Дивлячись на пройдене життя батьків, це були роки Ленінської-Бланківської революції. Винищення хліборобів, інтелігенції, винищення духовного світу, винищення мови - коріння словянського роду. Я своєї історії не знав, знав комуністів, портію їхню словив, а в душі була смута, тривога. І я шукав Правду. Та що зтого, якщо мої знойомі, друзі думають по яничарські, по московські. Виродилось українська, словянське племя, переродилось, перемножилось здругою нацією.
На мої почуття все кане в пропасть і наша український мінталітет переможе і весь світ буде нами гордитися. Слава Україні.
| | |
|
Рецензія на твір На Івана Купала [Влад Сокол]
Неймовірно красиві поетичні спогади. Це те, що навіки залишається в серці.
|
| |
Дякую, що завітали.
Свято Івана КУпала, це пращурівське свято, наше рідне. Также і крашанки і короваї якими поминали померлих, ще до народження Ісуса. Ці свята понад 700 років заборяла релігія, та наша Правда, наша ВІра перемогла над сумнівними силами. І ці свята приписали до сучасних подій Весняного рівнодення і Великодня.
Я помню, як ми брали велику гілку верби, прикрашали і вели хороводи. Сусіди комуністи горло дерли, нас обзиваали, а ми діти радувалися і їх не чули. Потом за це батьків тягали. Це були триважні і для нації пагубні часи. Та насьгодні некраще.
Люди темні, забувчиві, вірять словам, а не ділам.
| | |
|
