chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Орієнтир - птахівництво

[Володимир ЯЩУК]  Версія для друку


Нині повсюдно тільки й розмов, що про кризу. Однак не в нашому характері опускати руки перед труднощами. Підприємливі люди навіть за надзвичайно складних умов намагаються не втратити напрацювань свого бізнесу, мало того – й далі його розвивати. Серед таких ініціативних та підприємливих господарників – керівник агро корпорації «Крупець», депутат обласної ради Володимир Варфалюк. Життєвого і професійного досвіду набував у райсільгосптехніці, колгоспах сіл Дружби і Жовтневого. Уже 16 років очолює фірму з головним офісом у Крупці, яка постала на базі місцевого господарства радянського типу. Про відчутні зміни, які сталися на тутешніх полях і птахівничих комплексах, наша газета розповідала не раз. Неспроста Володимир Олександрович – заслужений працівник сільського господарства, уже третє скликання підряд обирається депутатом обласної ради, очолює там комісію з питань агрополітики і сільського господарства. А чи не позначилася криза на стані справ у керованій ним агрокорпорації?
-Нинішній рік для України вважається кризовим, – каже В.Варфалюк, – а для нашої корпорації він повинен стати роком нарощування потужностей. Ми не зупиняємо будівництво, модернізацію виробництва, бо, як показує досвід, найменше зволікання небезпечне відставанням від потреб конкурентного ринку. Тож і розроблено заходи щодо подальшого будівництва, реконструкції об’єктів.
Їдемо з ним до комбікормового заводу біля Крупця. Поряд із блискучими баштами впадає у вічі майданчик, де вже виконані значні підготові роботи для монтажу, як каже керівник, ще трьох «банок» елеватора.
-Передбачено добудову на 10 тис. тонн зерна пшениці, кукурудзи власного виробництва, – пояснює Володимир Олександрович. – Зернових виробляємо більше 20 тис. тонн, використовуємо для себе 15 тис., а 5 тис. продаємо на внутрішньому ринку. Якщо держава доводить план продажу, то ми теж стараємося його виконувати.
Вже в березні на елеваторі почнуться будівельні роботи. Намічене й удосконалення площадки під молодняк птиці. До речі, торік обладнали в Крупці сучасне приміщення на 70 тис. голів молодняка, але вміщає воно його нині навіть трохи більше. Добова птиця завозиться сюди із племрепродукторів України і Європи. Усе обладнано по-європейськи, а значить, є підстави сподіватися на відповідні результати.
Планують цього року й добудову ще одного приміщення під молодняк птиці, а також реконструкцію обладнання під молодняк. Як підкреслює В.Варфалюк, щоб вийти в недалекому майбутньому на 250 – 300 тисяч посадочних місць – для забезпечення птицею площадок у селах Баранне, Березини і Крупець (Пісок). Запровадять птахівничий цикл: від вирощування птиці до отримання продукції. Нині отримують птицю – крос «хайсікс» – з Криму, раніше співпрацювали з партнерами Угорщини, Полтавщини.
-На Західній Україні птахофабрики в основному не надто великі – 200 – 250 тис. курей-несучок, – розповідає Володимир Олександрович, поки ми їдемо до птахокомплексу «Березини». – У нас в планах упродовж двох років модернізувати виробничу базу й довести поголів’я птиці до 800 – 900 тисяч. Тобто збільшимо число курей-несучок у 2-3 рази, хочемо стати основною фабрикою з постачання яєць у західному регіоні. Нині в нас є 300 тис. курей-несучок і 180 тис. курей-бройлерів. У квітні завеземо 200 тис. голів молодняка, отже, всього буде близько 700 тисяч. Ми спроможні навіть на таке зросле поголів’я повністю забезпечувати себе кормами. У структурі посівів маємо й ріпак, і цукрові буряки, і ячмінь… Це такі культури, якими при потребі можна поступитися…
Бройлерні комплекси надалі мають на меті залишити на теперішньому рівні. Уся ставка зроблена на виробництво яєць. На Рівненщині фірма «Крупець» – без перебільшення, єдина така масштабна птахофабрика. Саме тут виробляють для області майже 80 відсотків яєць, що споживаються. Тож Володимир Варфалюк не без підстав хоче, щоб фабрика й надалі залишалася ключовою для області, більше того – важливою для всього регіону.
-Можливості для цього є, – не сумнівається він. – Сучасний комбікормовий завод, де самі розробляємо раціони, виготовляємо високопоживні корми, а звідси й високі виробничі показники галузі, по суті – показники європейського рівня. Наші концентрати користуються попитом в інших виробників. У нас же всі мікродобавки додаються з великою точністю, будь-які крадіжки попросту немислимі, тоді як на державних і кооперативних підприємствах ця проблема, знаєте, одна з найгостріших. Завідує цим підрозділом досвідчений спеціаліст Микола Костянтинович Загоруйко. Там порядок. А де є порядок, туди і люди тягнуться, щоб купувати. Цей завод у структурі виробництва району відіграє важливу роль. Ми постачаємо концентрати і для свиноферм, і для птахівничих комплексів ряду областей.
Оскільки фірма користується орендованою землею, цікавлюся в керівника, як складаються стосунки з орендодавцями, чи задоволені вони рівнем співпраці.
-Кожен гектар поля повинен давати віддачу, щоб ми могли конкурувати навіть щодо орендної плати з іншими фірмами, – пояснює Володимир Олександрович. – Орендна плата за землю зростає, і ми готові до цього. Орендарі наші – це селяни, їх близько двох тисяч, зі своїми паями в 2,7 – 3 га на територіях Бугаївської, Боратинської, Ситненської і Крупецької сільрад. Наприклад, у Боратині, де ми отримали землю в користування найпізніше, платимо за пай тонну зерна (пшениці і ячменю). Хороше, висушене, очищене зерно. Хто займаються господарством, більше беруть ячмінь. Одне слово, все залежить від вибору людей. Іноді обставини складаються, що просять заплатити грішми, і ми йдемо назустріч. А ще позаторік платили лише по 500 кг. Я в своїй роботі не стикався з жодними нарікання орендодавців. Це радує, бо люди повірили нам. Ми стабільні на місцевому ринку, і так буде й через рік, через п’ять років, через двадцять. Я в Крупці працюю вже досить давно, мою справу продовжують сини Вадим, комерційний директор агрокорпорації і директор птахофабрики, і Сергій, заступник директора корпорації з птахівництва. Дружина Тетяна – виконавчий директор бройлерного виробництва. Ми стараємося поставити свій бізнес так, щоб він був не на одне десятиліття. Люди, які дають в оренду свою землю, переконалися: Варфалюк завжди готовий до живого спілкування, спільного вирішення їхніх проблем. Комусь терміново потрібні гроші на лікування – будь ласка, готові заплатити орендну плату грішми, надаємо й посильну допомогу… А щодо майнових паїв, то цього року плануємо завершити їх викупівлю (залишилося менше 10 відсотків від початкової їх вартості), причому селяни не повинні нагадувати про себе, вони знають, що гроші надійдуть в обумовлені строки. Усе відбувається прозоро. А займається цим питанням прекрасний юрист Василь Дмитрович Гаврищук, він досконало обізнаний у цій проблематиці, може завжди надати висококваліфіковану консультацію. Тому після численних перевірок ще ніколи не було зауважень.
І ось ми на в’їзді в село Березини, де справа від дороги, на території колишньої колгоспної ферми, працює птахокомплекс. Охайні, пофарбовані в жовте приміщення звіддаля привертають до себе увагу.
Насамперед помічаю: сюди підведено природний газ. Заходимо в нововідкритий великий просторий сортувальний цех. Тут усе просто сяє – устаткування нове, електронний контроль процесу, всюди чистота і порядок, працює вентиляція. Досить тепло – є опалення (котли італійського виробництва).
-Голандська машина, встановлена австрійською фірмою і пущена у вересні минулого року, розрахована на сортування 240 тис. яєць на добу, – розповів завідуючий виробництвом Петро Володимирович Молявчик. – Зараз виробляємо 75 – 80 тисяч. Їх сортуємо за півтори години. Машина сортує і калібрує яйця за вагою і якістю та затаровує в прокладки, до того ж наносить штрих-код із назвою фірми-виробника; ручна праця зведена до мінімуму. Працюють тут усього 6 чоловік.
Петро Володимирович закінчив академію ветеринарної медицини в 1994 році, ветлікар. Працював у КСП Добриводи, Станіславів, з 2007 року в коропорації «Крупець», на цьому комплексі 8-й місяць. На його робочому столі – комп’ютер (нотбук), що теж сприяє кращому контролю за процесом виробництва. Птиця утримується в сусідніх приміщеннях, годівля і збір яєць автоматизовані. Завідуючий каже, що вже цього року тут вироблятимуть до 150 тис. штук яєць на добу. Усьому непростому господарству дають лад оператори Іван Альбертович Парчевський, Василь Михайлович Павлюк, Олексій Михайлович Мандзюк, пташниці Світлана Іванівна Сікліцька і Галина Василівна Чубай.
-Зараз легше працювати, раніше перебирали руками, тепер в руки ніхто не бере, – каже одна з пташниць. – Чистота, теплота, європейська технологія.
Обладнання, звісно, складне, обслуговувати його непросто, тому О.Мандзюк був у Голландії на стажуванні, та й наладку звідти приїздили проводити спеціалісти, тож консультували, дали, так би мовити, початкові ази в обслуговуванні.
Кури сюди завезені рік тому, німецької селекції, закуплені на Полтавському племрепродукторі. Вони побудуть до червня, а далі їх вибракують. Утім, нерідко люди купують вибракувану птицю для подальшого утримання в домашніх умовах, і вона ще має високу яйценосність. У квітні завезуть на фірму іншу птицю, а вже в липні з Крупця її перебазують на цю площадку. За той час, зрозуміло, дезинфікують приміщення, підготують до нового сезону.
Після нетривалого в часі сортування яєць працівники комплексу продовжують виконувати обов’язки з обслуговування, поточного вибраковування курей, викачування гною, підтримання чистоти.
-Люди обов’язки знають, – не без гордості зауважив В.Варфалюк, – ми приїхали без попередження, але, як бачите, скрізь чистота і порядок.
Оплата праці залежить від виробництва. Порівняно з селами птахівники мають непогану платню. Вона залежить і від навантаження на одну особу. Якщо, скажімо, це 7 тис. голів птиці, то виходить більше 1 тис. грн.., якщо 20 тис. – більше 2 тис. Такий розрахунок і на операторів поширюється. Тому й вводять нові технології, щоб збільшити навантаження на людину, а відтак збільшити оплату праці.
Кілька років тому, як відомо, гостро постала перед Україною проблема пташиного грипу, тому й поцікавився, як вдається забезпечувати санітарно-ветеринарне благополуччя при такому-то поголів’ї птиці.
В.Варфалюк:
-Ми розробили заходи щодо недопущення епідемії, площадки були на суврому санрежимі, колеса машин оброблялися дезрозчином, дюди змінювали одяг і взуття, налагодили дезінфекцію тари. У нас, у Крупці, епідемій ще не було – ні при мені 16 років, ні 20 років за мого попередника. Думаю, що Бог милуватиме й надалі. Ми суворо дотримуємося ветеринарно-санітарних вимог. Корми свої, тож і тут ми гарантовані від несподіванок. Неякісних добавок не закуповуємо. Вони обов’язково проходять дослідження. Ми самі вирощуємо, годуємо, проводимо забій. Є фабрики, які працюють на купованих кормах, зрозуміло, що при цьому втримати все під контролем важче.
У Боратині на фермі, зазнаюся, не був з часів колгоспних. Тим більше здивували мене та впорядкованість і охайність, які панують тут на бройлерному птахокомплексі. Два приміщення ферми частково добудували, облаштували. І ще одне має бути – на 45 тис. голів птиці. Зараз тут утримують 80 тис. курей-бройлерів. Як і на інших птахокомплексах, тут є дизельна електропідстанція імпортного виробництва – при знеструмленні лінії вмикається за секунду, а коли централізована подача струму відновлюється, дизельний генератор автоматично вимикається. Так тут вберігають себе від надзвичайних ситуацій, адже знеструмлення виробництва в таких умовах може обернутися великим падежем птиці.
У майбутньому на цій фермській території є змога звести ще два виробничі приміщення. І, таким чином, збільшити потужності площадки вдвоє. А кури такої ж породи, як у Крупці.
-Співпрацюємо з фірмою «Пан Курчак» на Волині, зауважує Володимир Олександрович, – вони нам постачають добовий молодняк, а частину продукції ми їм продаємо. Збут бройлерів відбувається в основному на Рівненщині, частково на Львівщині і Волині. Потримали 40 – 45 днів, птиця набрала вагу 2,3 – 2,5 кг – і відправляємо на забій у згадану кампанію, 28 – 30 тис. голів за добу.
У Боратині працюють оператори Сергій Миколайович Шуляк, Василь Степанович Бенацький, Валерій Степанович Ралець. С.Шуляк і В.Ралець тут 3-й рік, ремонтували добудовували приміщення, монтували обладнання (комплекс відкрито в січні 2007 року). До речі, мені вони показали і побутовий корпус з чудово облаштованими кабінетом ветлікаря, кімнатою відпочинку (з телевізором), кухнею, душовою, туалетом.
Заїхали і на птахокомплекс у Баранне. Тут теж і в зовнішньому вигляді приміщень, і в організації виробництва відчувається справжня господарськість. Завідуюча виробництвом Наталія Володимирівна Бадиляка, зоотехнік за освітою, яка кілька років тому з відзнакою закінчила вуз, розповідала про здобутки колективу, про зацікавленість людей у високих результатах. Працює вона в птахівництві три з половиною роки, спочатку трудилася на комплексі в Березинах. Стабільність агрокорпорації вселяє впевненість, що тут зуміє сповна розкрити свої здібності і застосувати набуті знання. Тим паче, що поруч працюють досвідчені, знаючі оператори і пташниці.
Птахівнича галузь із 6 комплексів – для корпорації визначальна, з огляду на це переглянули структуру посівних площ, відмовилися від утримання великої рогатої худоби (хоча є плани взятися за вирощування свиней на фермі в Срібному). Високий рівень механізації виробничих процесів, використання найсучаснішої техніки та устаткування дозволили скоротити чисельність працівників настільки, що нині їх всього 250 (адмінперсонал – близько 40), з них у птахівництві зайнято 150.
Володимир Олександрович і його колеги по бізнесу виношують нові серйозні плани. І, судячи з того, що вже вдалося зробити, вони не звикли будувати замки з піску, їхні розрахунки – це віра у власні здібності і сили, це переконаність у тому, що знайдуть розуміння і підтримку в працівників фірми, у керівників району і області.



Жанр твору: Репортаж
Форма произведения: Стаття
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 665
Опубліковано: 12.06.2009 18:34





© Copyright: Володимир ЯЩУК



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи