chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Наче без турбот

[ТАЙМ]  Версія для друку


Моє обличчя ти змусила почервоніти
Так,наче зараз запалає і почне диміти,
Твої уста,як гарні квіти,
Твої уста,неначе діти,
Торкаються й радіють,
Мої ж від збудження німіють...
І знов щоразу прокидаюсь,
Ставати так не хочу і вагаюсь.
Ще би поспати трошки,полежати,
Поринути у сни оці і знову й знов тебе кохати...
Але то сон,а це життя
Різниця є,хоч і мала,
А я не можу так страждати,
Тому довоиться лише чекати.
Що зорі в небі на те все скажуть,
Що заспівають в душі пташки,
Але люди ніяк на те не вкажуть,
Що є прекрасним,у всіх свої стежки.
А я надіюсь,що сам не піду,
Що сам не буду я ніколи,
Нічого цього не боюся,
Але я знаю,що кохати вже не буду мати змоги.
Лише одне кохання,неодне чуття,
Весела радість,страждання і одне життя.

На сходахтінь чиясь сидить,
То хто-не знаю,лиш просто я,
Але серце моє у небі там летить,
Де ти і в тебе є душа моя.
Хай блискавки з неба,хай дощ нізвідкіи
І я під дахом сухий і тепло мені,
Проте так хочу вирватись з цієї самотньої клітки,
З цієї байдужості брехні.

Хочу іти до тебе,чим далі до тебе,
Крізь терни і вогні,не шкода більш себе.
Хоч би знову народитись і спати не лягати,
Я дуже сильно хочу,але не знаю,як сказати.
Не втомиться вже серце,дорога буде жити,
Крім того,що чекати ще треба щось робити.
Водою стати можна і можна стати льодом,
Але чому ніхто не хоче від праці обливатись потом?
Страждати вмію я і знаю,як там бути,
Проте твій голос так хочу дуже чути,
Бачити тебе,торкатись прошу щастя в неба,
Постійно бути поряд така виникає потреба.
Хай мучать мене болі,вбивають мене кати,
Проте усе життя буду тебе кохати.
Свічки вже догоряють,вечеря швидко стигне,
А я усе чекаю,коли сюди ти прийдеш.
А зранку я прокинусь,тебе все ще не буде
І знов нові страждання,старі чекання,коли все це вже буде...
Не знаю,що робити,байдуже,що казати,
Зневіра всілась в серце й береться вже вбивати.
Забути зовсім я не можу,не можу й не кохати,
Одна лиш думка в мозку:"Давай вже зустрічатись?"
Сльоза,щока,краплина і підлога,
Від надмірного хвилювання пришвидшене серцебиття і в очах волога...
І знову ранки,сни,всі дні і ночі,
Коли вже будем мати все те,що хочем?
Телефон,компютер,реальність пяна і життя,
Не можу більше,НЕ ЗВИНУВАЧУЙТЕ ВЖЕ ПОЧУТТЯ!!!
Складні турботи і мрія не одна,
Проте найбільша все ж: Оленка,ти моя!...

ПРИСПІВ:
Сонце,а-а-а,сонце моє,
Сонце,а-а-а,сонце моє,
Сонце,а-а-а,сонце моє,
Сонце,сонце,сонце-е-е!

Падали вранішні зорі,падали з неба вони,
Літали,сіяли,співали вони.
Падали,плюскали,бризкали навсібіч,
Важко було зрозуміти,це день чи пізня вже ніч?



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 311
Опубліковано: 12.09.2009 18:07



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи