chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Про вимушені бажання

[ТАЙМ]  Версія для друку


Що ж робити,коли нема кого обняти,
Нема кого чекати,нема кого кохати?
А відчувати щось потрібно,потрібно когось мати,
Потрібно найкраще собі потрохи з світу брати.
Бажання є,мрій поки немає,
Проте майбутня радість є взаємного кохання.
Ніч кінчається,повільно вже світає,
Але,що щойно було тупий не доганяє.

Автобус вже поїхав,фіг тупий його вже дожене-
Повільно бігає,автобус швидко їздить.
В автобусі його кохана,що мала нею бути,
А він сумний,тихенько собі смітить.
Трамвай по коліях з відірваним вагоном,
А в ньому дівчина,а-а-а,яке прекрасне слово.
Кондуктор щось собі кричить жіночим опер-тоном,
І дуже бідна на цензуру його власна мова.

ПР.
Я хочу дівчину!-волає крик душі,
Я хочу дівчину!-кричать гормони.
Я хочу дівчину,-нестача почуттів.
Я хочу,мрію,хочу кожен раз все більше й знову.

Мобільний ножицями і молотком вночі тихенько добивати,
Це може й дурість,а може й геніально.
Проте я точно знаю,що мені потрібно мати,
Так сильно хочу,шо,наче став вже наркоманом.
Чи гарний,чи негарний я-ото питання,
а НАСА сушить голову над очевидними речами.
Як форвард на футболі мяча не бачить,
Так і не бачу я свого кохання/



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 358
Опубліковано: 12.09.2009 18:12



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи