chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Сльози

[ТАЙМ]  Версія для друку


Я вважав колись,що хлопці не плачуть,
Що душевні страждання вони легше переживають,
Однак,звичайно,я дуже помилявся
На собі недавно я переконався.
Хай люди радіють,думають,що мені добре
І усмішка яскрава зігріває серце хоробре.
Однак душа моя від болю важко страждає
У муках важких зі стогоном помирає.
Я ненавиджу себе,чому я таким став,
Може хай краще я б у снах заблукав?

Фактів не треба,дива не буде,
Це сумна реальність і треба тут усім бути.
Серця не слухати,душу зневажати,
Тоді,напевно,ніколи ти не будеш страждати.
Ніч мене тішить,день дуже лякає,
Що це за світ,ніхто чомусь не знає.
Порожня вулиця і вітер в лице
Пошарпає волосся,коханя погладить лише.
Дві фари,машина і мене нема,
Уперше я радий,що смерть мене навідала сама.
Однак,я у палаті і знов треба чекати,
Що ж мені робити? Не можу сльози я тримати.

І знову нові люди,сни й голоси,
Не хочу вбивати себе і не хочу комусь тюрми.
Можливо я знаю свою справжню долю,
знаю,чого хочу,
Однак не можу вмирати,
Напевно я тут,щоб довго,дуже довго страждати.
Нехай хай так буде,я,наче не слабкий
І зроблю усе,якщо хтось скаже:"Серце своє відкрий."
Чи підніме мене,чи убє-все рівно мені,
Адже належить,воно належало тільки тобі...

ПРИСПІВ:
Я ненавиджу сльози!
Шкода,що не дитина,
Тоді б хтось приголубив,хтось заспокоїв...
Я ненавиджу сльози,
Моя ненависть жахлива
І ніхто не пояснить,що я через серце накоїв...
Я не вмію літати,
Лише шепотом кричу,
Кровю крила зламані залиті,
Останню сльозу на серце пущу.
Розтоптали мою мрію
І я усе дозволив,
Востаннє я тебе зігрію,
Сам згорю,бо свої рани не загоїв...



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 285
Опубліковано: 12.09.2009 18:17



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи