chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Ремембер

[ТАЙМ]  Версія для друку


Я тебе не знав і жив спокійно,
Синє небо вдень,зоряне вночі світило надійно.
Блукав по безнадіях,шукав сенсу життя,
Аж тут зявилась ти-світу всього краса.
Мене полонила,своє серце відчинила
І мене промерзлого туди впустила.
Я не знав чому,не знав навіщо,
Поводився,як дурень і оточуючим було це смішно.
Я,як дитя,маленьке й безпорадне,
Говорив щось про кохання велике й прекрасне.
Для слів великих мене не вистачало,
Але серце кохало,воно кохало і кричало!

ПРИСПІВ:
Усе це вже було і звучить банально,
Але кохання ні слів,ні часу ніколи не мало.
Все це вже було і серце співало,
Але саме зараз знайшло те,що шукало.

Я памятаю очі твої такі глибокі й надто гарні,
У яких розвіється весь сум турботи і печалі.
Як погляну туди,себе забуду і всі грані
Світу цього,життя,сподіваюся так буде і надалі.
Місто сяюче вночі,
В небіпроминаючі короткочасні дощі,
А ми з тобою,ми самі,
Йдемо шукати щастя в однині.
Пройде ніч,настане сонце,
Промінчики застрибують вдолонці,
А ми удвох на лавочці в садку,
Сидимо,обнявшись в холодку...



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 294
Опубліковано: 12.09.2009 18:19



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи