chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Приречений

[ТАЙМ]  Версія для друку


ПРИСПІВ:
Він,вона,воно,її,ти,мило,
Ну скажи,чому мені так нещастило?
Лебеді пісні,диво вогню,
Ну нащо це кажу,уому це потрібно,чому?
Ворог не спить,він не один,
Світло яскраве сховалось за тин.
Дим розвівається,почнеться війна,
Не знаю для чого це треба,заради кохання,Троянська війна...

Небо пролетіло яскравеі чисте,
Як кохання моє-ніжне й барвисте.
Жив би собі,не кохаючи,не мучачи душу,
Однак я кохаюі страждати також мушу.
Холодно дуже і жарко як просто,
Усе це романтика і ми вже дорослі,
Але,як ще діти-блукаєм,шукаєм,
Куди притулитись щасливо,не знаєм.
Труби холодні мерзнуть щоночі,
Так моє серце прагне про твої очі.
Так важко мені бути,залишитись на світі,
Таким,як я є,не забуваючи про мрії...
Холодний лід чи дощ,чи то вже сніг
Так ріже душу,як же я міг
Допустити таке горе,сум і рани в серце?
Боляче дуже,адже кохання безмежне.

Втрачена свідомість і я вже не свій,
Нічого не залишив собі,віддав все тобі,я твій.
Але непотрібен був тобі,відкинула,розсипався,як з хмари сніг,
Нема мене,а я це музика й пісні.
Живу ще поки,дихаю,співаю,
Кохаю дуже,о Боже,як же я кохаю!
Існую в світі гарної роси,
Але такої,як ось ти вже не побачу я краси.
Безодня їсти вже мене не хоче,
Хоч я просив,благав,не допоможе...
Не знаю чи то мені усе судилось,
Чи у страшному сні приємному наснилось,
Приречений на муки такі я,
За що,питаюся,у чому винен я?
Проте ніхто не слухає,я сам себе уже не чую,
Але розливаюсь,не мовчу,я музика-лунати мушу...



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 296
Опубліковано: 12.09.2009 18:20



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи