chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Першокласник

[ТАЙМ]  Версія для друку


Холодний пронизливий вітер обіймав хлопчика...Він,наче грався з ним,ніби тікав,а потім знову наздоганяв...Хоч це вже і була весна,проте по погоді цього ще не було видно.Зелена травичка,його як-небудь завязані кеди топкали її...Йому,звичайно,було шкода травички,але він хвилювався...Він спішив...Чи не вперше у своєму житті він сам прокинувся так рано...Десь у такий час тільки би мала відкриватия школа...Але він це мав зробити,він мусив признатися їй у свої почуттях...Він же не може знати,де вона буде завтра,де він буде,що взагалі відбуватиметься потім...З новеньким,але трошки вже зношеним портфеликом першокласник біг вперед,до школи...
І ось він вже біля дверей...Серце стукає з шаленою швидкістю...Так голосно...Тремтячими руками хлопець прочинив двері школи.Тихою ходою він швидко побіг коридором...Ні,двері класу ще були зачинені...Що робити?Хлопець швидко спустився сходами донизу...Через вікно ще можна було залізти.Він швидко видерся на дерево.Вікно було,на щастя,злегка прочинене.Без надзвичайних зусиль,але таки важко хлопець проліз у клас.Швидкоруч написана записка,покладена під парту зі всіма признаннями без підпису,але з таким очевидним натяком на нього...
Через таку довгу і хвилюючу годину,протягом якої було стільки бажання забрати записку і втекти додому,стільки голосів в голові,що не говорили,що просто кричали:"Це не правильно! Це все дурня! Ти ідіот!",але він вже сидів за партою,до класу заходили останні однокласники,прощаючись з батьками...Серце ще більше калатало...Він був впевнений,що робить все неправильно,але вибору вже не було.Всь такий блідий він напружено проиготувався до першого уроку... І ось вчителька щось розказує...Краєм ока було помітно,як рука дівчинки за чимось ковзнула під парту,щось намацала...записка...Записка...Він швидко відвернувся,почавши слухати вчительку,щоправда не чув нічого крім голосів в своїй голові...Що тепер буде? Він боявся глянути... До того всього увірвалось тихеньке хіхкання...Він озирнувся...Вона з кількома подружками читали його записку і сміялися...А йому,як було боляче...Звичайно,вони не зрозуміли від кого вона,напевно,навіть,не зрозуміли кому адресувалась...Але це був потужний удар...Зіпсований настрій не на один день,а на довгий-довгий час...Порвана записка на землі...Якась ябеда на сусідній парті...І його признання перетворилося у лекцію,що не можна смітити і так далі... А ще після цього будуть дівчата говорити,що хлопці якісь такі погані...Дівчата не краші-він тепер це знав точно!
Він лежав на ліжку і думав...Чому саме тепер за стільки років йому згадався самий цей спогад? Цікаво... У нього ж тепер є робота,квартира...
-Любий,про що ти думаєш? -поруч лежала кохана дівчина...
-Та то пусте...-Обнявши її пригорнув її до себе хлопець...
Так це була вона...Та сама дівчина з першого класу..



Форма твору: Розповідь
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 410
Опубліковано: 12.09.2009 18:37



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи