chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

А чи варто мені було жити?

[Мирослав Хорват]  Версія для друку


Помирав дід старий в самоті
В сірих стінах своєї хатини...
Наближались останні хвилини
І почулись слова в темноті:

“Я дружину всім серцем кохав,
А та стерво мене залишила,
Вона й зараз мене би пришила,
Хоч і так майже дуба вже дав.

Визнаю, що я зраджував їй,
Я любив всяку кралю гарненьку,
Але й те було так... помаленьку..
Що ж! Характер такий уже мій.

За здоров’я дружини й дітей
Випивав я на благо не раз...
Ну було!.. П’яним бив трохи вас.
Зате виховав в дітях людей!

Ох, людей! Мої три соколИ.
Та ви просто змії тої діти.
Не прийшли ви мене пожаліти –
Вам, людЯм, бач не було коли.

Тай не треба мені усіх вас!..
Здохну й так... і ніхто не згадає...
І ніхто хай мене не ховає...
Тай не треба мені усіх вас.

Місяць зблід і загасли зірки,
Промінь світла обпік стару душу.
“Я побачити хочу їх... мушу.
Я не бачив їх майже віки.

Боже, що мені зараз робити?!
А чи варто мені було жити?...”

2004 р.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 3
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 192
Опубліковано: 02.02.2010 10:54





© Copyright: Мирослав Хорват



 
Рецензії


Катруся Степанка   [katrusia1963]   Додано 10.02.2010 в 14:09   Рецензія: нейтральна

Отак не раз.
Шалена "любовь", з невірністю, пянкою, ще і з рукоприкладством, приводить до того, що той хто постраждалий - битий, залишається ще і стервом, бо ж не оцінила шалене таке кохання -
"та стерво мене залишила,"
Воістину "неблагодарна" - він же так кохав.
А діти, які не раз бачили таку "любов", не раз слізьми вливались шкодуючи маму,
"-Та ви просто змії тої діти.
Не прийшли ви мене пожаліти – "
ще і повинні за це в ноги кланятися.
Хто що заслужив - то і має. Що даси - те і получиш.
Якось одна жінка сказала - "Мій якби не пив не гуляв, то можна було б і жити"
А друга жінка відповіла - "Якби всі не пили і не гуляли, то і з усіма можна було б жити"
Ви написали прекрасний вірш. І повчальний.
БОГ ВАМ В ПОМІЧ!
З повагою.





 
Мирослав Хорват   Додано 10.02.2010 в 16:46

Щиро дякую за рецензію.
Нажаль така ситуація для українських сімей типова. Хотілося б, аби таких було по менше.



 
Катруся Степанка   Додано 10.02.2010 в 23:58

Якби ж то тільки українських. В усьому світі таке ж.
Нажаль, кожен думає - Мене то це обійде. Життя одне, як же все пропустити.
А потім сльози та жаль у одних і злоба на весь світ у інших.
І так по всій землі.
БОГ ВАМ В ПОМІЧ!
З повагою.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи