chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Світанок

[Катруся Степанка]  Версія для друку


Зайчик сонячний упав на очі,
Я відкрила їх і, засвітилося... немов,
– Так вставай! Прогнав я темінь ночі...
День бо вже... пташки співають знов...

– Що ти, зайчику, то дай іще поспати,
Ти побігай десь, не зачіпай мене,
А я хочу сни ще не лякати,
Хай кружляють... лишенько мине.

– Ні, вставай же , соню, подивися,
Все вже ожило, бо все проснулось...!
Потім прийде час... і відіспишся,
Пусто щоб життя не промайнуло.

– Ти правий, зайчатку, я це знаю,
Розумію – світ кругом широкий...
Ще набігаюся, настраждаюсь – я благаю,
Ти не відбирай – короткий спокій.



1992р



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 200
Опубліковано: 16.03.2010 14:20





© Copyright: Катруся Степанка



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи