chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Бог відає кого послати на зустріч

[Катруся Степанка]  Версія для друку


У місто зібрався Пріподобний Єфрем,
Щиро молився він Богу,
– Всі ми учення Господнього ждем,
Благослови у дорогу.
Дай же побачити місто святе,
А як вступлю я туди,
Хай же учення не буде пусте,
Твої пізнаю труди.
Там я зустріну посланця Твого
І він розкаже Писання,
З користю буде розмова його,
Відповідь дасть на питання.

Ледве зайшов у ворота міські
Жінка попала назустріч,
Вся поведінка і думки низькі,
Працю приховує ніч.
З жалем спинився Святий чоловік,
– Моління зневажив, чому?
Господи, вірний Тобі я повік,
Яку я маю вину?
Чи може казати жінка ось ця,
Про речі спасіння зі мною?
Дивився і не відводив лиця,
Між ними запона стіною.

Та жінка напроти, спинилася теж,
Дивилася із здивуванням,
Мовчання здавалося не має меж,
А у очах запитання.
І старець спитав, – Скажи мені чому,
На мене ти дивишся пильно?
– Дивлюся на тебе я, отче, тому,
Бо можу дивитися вільно.
Я жінка, від мужа узята,
Узятий же ти – від землі,
У землю твій погляд прип’ятий
Повинний, а не на мені.


Ця відповідь визвала подив,
– О, Господи, вдячний Тобі,
Даремно людей Ти не зводив,
Шукання даремні в собі.
Кожна людина – пізнання
І зустрічі в усякий час,
Мале зернятко Писання,
Веде до Всевишнього нас.

2009 р.



Рубрика твору: Лірика релігійна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 198
Опубліковано: 20.03.2010 19:00





© Copyright: Катруся Степанка



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи