http://www.chitalnya.ru/

Останній трамвай у дитинство

Протиснувся між крапель дощових
Ходив по запахах
з дитинства призабутих
Старенький дворик сутінково стих
І в тиші заводський гудок зітхає глухо

Скрегоче в ніч останній наш трамвай
З пітьми висмоктує спізнілі всюди душі
Когось ці рейки виведуть на край
а чи в дитинство
що з кишень виймає груші

Колись життя відправить і мене
у вільне плавання підземною водою
Забудеться мій запах
Промайне
непевний спогад
наче тінь попід стіною

Один лиш крок планетою ступив
а виявляється – життя тривало більше
Я жив як міг
Поки ставало сил
Поки було кому присвячувати вірші


Автор: Валентин Терлецький
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 28.10.2008 15:28