chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Прозріння

[галина примаченко]  Версія для друку


Хоч і важко, хоч і тяжко, а хочеться жити
На цім світі хорошому сонцем оповитим.
Скільки краси Бог відміряв для грішного люду.
Вийду стану на коліна молитися буду
Бездонному, безкрайньому небу голубому
Білі хмари мов лебеді плавають по ньому.
Землі матінки багатій лісами, полями,
Розстелився килим квітів в мене під ногами.
Трави шепчуться співають, коники стрибають
Кожна пташка і комашка щось собі шукає.
Так і люди мов комахи шукають будують
Красу райську, красу Божу, без жалю руйнують.
Надіються на тім світі в раю побувати
Раз в неділю ходять в церкву гріхи замовляти.
А я землі уклонилась, думаю – гадаю
Що нема на тому світі ні пекла, ні раю,
Рай на землі, оце небо, поля, ліси, гори.
Оце сонце, зорі, місяць і синіє море.
Хіба кращого куточка можна відшукати.
Нашу землю, нашу красу нічим не зрівняти.
Десять заповідей Божих люди не приймають
Тож живуть вони у пеклі в середині раю.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 204
Опубліковано: 11.05.2010 22:50





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи