http://www.chitalnya.ru/

Загублений талант

Загублений талант сестра зробила вирок.
Не знаю, що сказати на перекір.
Не дотягнутися мені до справжніх зірок,
Писати, віршувати є нахил.
Я все життя писала на російській.
А це чомусь захтіла від душі
Погомоніти з вами на українській
На рідній мові написати вірші.
О рідна, загрубіла, ніжна мова,
Як важко ти здаєшся нам усім.
Для того щоб сказати вільне слово
Приходиться кидати рідний дім.
Ділитися на бідних та багатих,
На нищих, вищих, ворогів, братів.
На зарубіжних, вірних і рогатих.
Старців, панів, розбійників, катів.
Не може мати донечку зустріти
Відвідати тепер чужу країну.
Не може донька немовля вродити
Не вистачає коштів на дитину.
Тоді на що ділитись і молити,
Коли Ісусом сказано було
Прощати, каятися, ближнього любити,
Потрібно Богу людяне тепло.
А ви пана пробачте за безглузді
Прямі, кусаючи вірші,
Не маю більше сил держати в узді,
Порив трепетної душі.




Автор: галина примаченко
Рубрика твору: Лірика цивільна
Опубліковано: 19.05.2010 21:11