chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Шевченківскії дні

[галина примаченко]  Версія для друку


Шевченківскії дні
Лунають в радіо пісні, ідуть Шевченківскії дні.
Шанують пам'ять поважають, людей як бачте розважають
Всі що то хочуть розказати та ще й від себе щось додати.
Читають вірші запальні і захотілося мені порадувати тебе Тарасе,
А як не знаю, хто підкаже, щоб думи вилити сумні.
Я листоноша тож іду і тут прийшла як на біду
Думка у голову одна мов попросилася вона
До мене сісти на папір, розбурхати поезій вир.
Тепер я тему розведу, дивлюсь на річечку свою
Ніяк її не впізнаю, а що пізнати де вона?
Лише струмок коли весна
Раніше пливли кораблі хоч не великі, а малі,
Навкруг річки сади цвіли та виноградники росли
Давненько їх покорчували, щоб бачте людям не мішали
Творити плани на землі.
Хати давно вже не біленькі, обшарпані стоять сіренькі
Не білені давним давно, не має грошей на вапно,
Життя настало веселеньке.
Паркани зламані похилі пеннсіонерам не по силі
Їх поставити. А діти?
А діти, діти чужі квіти, в городи різні побрели
А там як кажуть розцвіли.
Хто на машині, хто пішком, а хто з англійським сармаком.
А люди, люди де поділись? Всі вимерли, чи оженились?
Один в Америку подався, другий в Німеччину зібрався,
А треті стогнуть – Боже, Боже, ой, хто ж тепер нам допоможе,
Нема райкомів і обкомів, тож пожалітися нікому,
А що від того що жалілись, невже тоді вам краще жилось?
Отак моя Україна плаче та ридає,
А тим часом депутати в місті засідають
У Києві на престолі, чубаряться, б’ються,
А в вечері в ресторані над нами сміються.
Пани тягнуть до вільності, друзі до обкому
Треті жирні та пирхати, до себе до дому.
Тишком, нишком наші гроші до купи збирають
В багатіє закордоні банки відсилають.
Дуже тяжко вільним людям на цім світі жити
Краще піти до річечки душу затопити.
Прибіг, а там іноземці з стражею своєю
Платіть кажуть за бутилку і лікуйся нею.
І беремо і лікуємсь бо в нашій лікарні
Здеруть з тебе аж три шкури Гіпократи марні.
Чому ж вони обдирають? Бо самі не мають
Їм платню давно не платять ще й паї збирають.
Отак батечку Тарасе, твої заповіти
Пам’ятають, виконують України діти.
Нові руські оспівують Тарасове слово
Зголодніла гола, боса сімя вільна нова.
Поховали віршуванням навкіл забриніли
А кайдани не порвались, ще більше зміцніли.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 218
Опубліковано: 19.05.2010 22:03





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи