chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Біль

[галина примаченко]  Версія для друку


- Чого плачешь Україно, чого ти сумуєш?
Своїх діток безталаних не бачишь не чуєш.
- Як же мені не плакати, як не сумувати?
Розділились мої діти на різні палати.
В одних банки та заводи імпортні машини,
Другі голі та голодні просять милостині.
Старші менших пригноблюють нізащо не мають
Все що минажили разом продають, міняють.
Плаче стогне земля рідна, від зневаги, болю
Моє серце спопелилось за їх тяжку долю.
- Не страждай, не побивайся Україно мила,
Дасть Бог виросте малеча, згуртується сила.
А там життя покаже, чи словом, чи ділом
Відбудуємо, вилікуємо все, що наболіло.
Травень 2002 р.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 241
Опубліковано: 20.07.2010 16:58





© Copyright: галина примаченко



 
Рецензії


Тетяна Столяренко-Малярчук   [tangoivals]   Додано 28.07.2010 в 12:48   Рецензія: позитивна

Ой, боляче, Галиночко, боляче...
Не рік пройшов і не два, а віз і нині там...

З повагою,
Т.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи