chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Перший клас

[галина примаченко]  Версія для друку


Ціле літо готувались на ушах ходили
Хвилювались, турбувались,
Не пили не їли.
Все для Ванечки, для школи
Потрошки купляли
Копієчку до копійки в гаманець складали.
Особливо все святкове потрібно купити,
Щоб щасливо перший дзвоник дитині зустріти.
Все купили, все придбали, з картинки дитина,
Квіти рози, костюм трійка, щей плівку купили
Вирішили, що в Одесі буде Ваня вчитись,
Як хочеться бабці Галі свято подивитись.
Своє перше внучатко до школи діждалась,
Вигляділа, виняньчила, як квітку кохала.
Треба своїми очима на все подивитись,
Яка школа, учителька, де буде учитись
Її крихітка єдина, онучатко миле,
Як же воно хвилюється, плаче, помарніло.
Підхопилась в три години, корівку здоїла,
Насипала курям їсти, Валерку збудила,
Щоб допоміг до станції валізку піднести,
А головне бабусеньку через ліс провести.
Дві години в єлектричкі на голках сиділа
Не спізнитись, устигнути, могла б полетіла,
Перебігла переходом, до трамваю сіла,
Руки, ноги в пропасниці, мало не зомліла.
На поверсі на другому віконце відкрите,
Квіти рози стоять в воді, дома мої діти.
Дзвоню двері відкриває зять, як сич сердитий,
Серед хати стоїть онук не взутий, не вдітий.
Що Назарик, підеш з нами? – у зятя питаю –
- А робота?
- Відпросився – він відповідає.
Одівається бабуся, тремтять ноги й руки.
Батько сина одіває, почалися муки.
Мати не може зачіску привести до ладу
Поховалися заколки, не знайде помаду.
Вже зібралися. Ванятко: «Я молочка хочу»
-Підожди - йому бабуся – я наллю синочку.
Я швиденько, тільки треба чашечку помити
А Ванечка хап бутилку, бульк, костюм залитий.
Як закричить татусенько на первістка свого
Усі брудні слова лайки полетіли в нього.
Зашарілася бабуся, не зна що робити,
Роз діва своє Ванятко, давай пляму мити.
Водичкою, під прасочку вже плямки не має
- Не піду я з вами в школу – татко заявляє.
Як бабуся не вмовляла, просила дружина
Синок : «Він мені не треба», бач рідна кровина.
Зібралися всі четверо, вийшли мовчки з хати
Вані сумка, бабці квіти, поряд батько й мати.
Біля школи учителька і п’ять дітей стояло
Татко поїхав на працю. Ми троє остались.
Чому ми так хвилювались. Чому так спішили?
Ще цілий час дожидались поки розмістили.
Усіх дітей, батьків, гостей інститут приймає
Сам мер города приїхав первачків вітає.
Перший дзвоник, концерт, слова, подарунки дітям.
Все було лише пам'ять, ніхто не відмітив.
Все закільчилось до дому швидко поспішаєм
Наш Ванятко немов мишка в кульок заглядає
По цукерки, по печиву з торбинки виймає,
А бабуся в нових туфлях ледве шкандибає.
Добралися до кімнати, двері відмикнули.
Боже милий, скільки диму з хати повернуло
Бабця не жива, не мертва: «Я ж праску лишила»
Донька на кухню до плитки : «Квасоля с горіла»
Посідали усі в диму немов на пожарі,
І сміємось і плачемо, і радість і жалість.
Донька знову йде на кухню обід готувати,
А бабуся на дивані лягла спочивати.
Заспокоїлась сердешна, побачила школу,
Дітей, батьків, учительку, вже пора до дому.
2.09.2003 р.



Рубрика твору: Сатиричні вірші
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 444
Опубліковано: 02.11.2010 18:56





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи