|
Село моє мов погоріло,
Немов орда половців пролетіла.
Хати розбили, рознесли,
Садочки зрізали, спалили,
Навколо бур’яни, як ліс зросли.
Своє насіння всюди рознесли.
Полетіла злоба навкруги
Люди між собою вороги.
Хто, як вміє виживає
Родину, друзів підставляє,
Темна річка змила береги.
Приватні магазини, бари
Смітники розвели, як отари
Торбинки, банки, пляшки та бумага
Лежать навколо кучами, розвага.
На цвинтарі ростуть нові могили,
В садочку, школі діток половини
Вечірні бари світло розливають
У клубі зрідка діти виступають.
Під фермою три роки стогнуть, плачуть,
Води не має і не бачать.
Кричить люд, владу проклинає
Усе до «фені», змін не має.
І не одна в селі у нас корчма
Де продають горілку «задарма»
Поки ти п’яний, а тверезий станеш
У гаманці зарплати не дістанеш.
Бо, що поробиш треба виживати
На совість, людський біль, усім начхати.
Отак наше село, живе квітує
А пахощів його ніхто не чує.
15.08.2010.
|
Версія для друку
