http://www.chitalnya.ru/

Життя не мов зебра

Життя не мов зебра
Подейкують люди життя не мов зебра
Складається з смуг чорно-білих.
Моє пролетіло, як ніченька темна
Лишь місяць та зорі світили.
Хотіла в утробі моя рідна мати
Убити, на світ не пустити,
Та Бог не дозволив вдовиці проклятій
Тяжкого гріха заробити.
Усім наділив, і красою і Розум
Не мов свою рідну дитину.
На райськую землю, де сніг і морози
У вир істот темних закинув.
Істоти себе називали народом
Не знали ні злого, ні Бога.
Творили, грішили усім хороводом,
Від старшого до малого.
«Ми родом від мавпи» - кричали по всюди
Господарі всього всесвіту
На Марсі, на Сонці поселяться люди,
А люди невідають звіту.
І я немов губка в себе все вбирала,
Під небом високо літала,
До самого сонця уже добиралась
Та різко на землю упала.
Повз мене проходять знайомі та рідні
Рятунку нема ні від кого.
Тоді зрозуміла, що люди не гідні
Один шлях проведний до Бога.
Літо 1999 рік.




Автор: галина примаченко
Рубрика твору: Лірика цивільна
Опубліковано: 23.01.2011 12:00