chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Україна безталанна

[галина примаченко]  Версія для друку


Україна безталанна, сестро люба мила,
Скількі горя і наруги ти перетерпіла.
Скількі чоботів заморських на тебе ставало,
Смертоносними вогнями небо полихало.
Ти з пожару виривалась у нових будовах,
Захищала своїх діток від чужого слова.
Усяк було голод холод підростали діти.
Надумали з ворогом неньку задушити,
Ти як пташка виривалась із клітки на волю
Боже милий, за який гріх ти шлеш гірку долю?
Посварили с сестрами, друзів посадили,
Усе з дому виносили, меньших діток били.
А ти мовчишь бо не хочешь діток видавати,
Як липку тебе обдерли, їм не треба мати.
Вся надія на меньшеньких, та Бог його знає,
Чи підуть вони за неньку, чи стануть шахраї?
2000 р.



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 215
Опубліковано: 23.01.2011 15:08





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи