chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Що сталося з нашим людом?

[галина примаченко]  Версія для друку


Що сталося з нашим людом,
Чому збайдужіли?
Чи ми такі народились?
Чи життя зробило.
Ні етики, ні моралі,
Ні тобі поваги.
Накурені, обколені.
Убьють для розваги.
Ненавчена наша молодь
Старших поважати.
Їх вовчиця породила,
А не рідна мати.
Як упадешь не піднімуть,
Щей сміятись будуть.
Коли помрешь не скривляться,
Швиденько забудешь.
Несподівана пригода
Трапилась зі мною.
Поверталися з базару
З рідною сестрою.
Виходимо із трамвая
В дверях зачепилась
Запоручні наша тачка
І ми покотились.
На два боки, як пеньочки.
Ніхто не рятує.
Ні машиніст, ні кондуктор,
Не бачить, не чує.
І нікому нема діла,
Що люди упали.
Підхопилась я до сестри,
Що з тобою сталось?
Вона мовчить, рот відкритий,
А очі закриті.
На груди упала тачка,
Що мені робити?
А обабіч ні душечки,
Місто у тумані.
Може я їх не бачила,
У такому стані?
Відтягую з неї тачку,
Підводжу за руки.
Боже милий, за який хріх,
Ці страшенні муки?
Вона встала, йде позаду,
Нічого не знаєм.
Куди йдемо, чого йдемо,
І кого шукаєм.
-Я, що впала»- пита сестра,
- голова як хата.
Чому в мене руки в крові,
І ноги, як вата?»
- Ми їхали у трамваї
В дверях зачепились.
Трамвай різко рушив з місця,
І двері закрились.
Я ще три рази ступила
Наздогін ногою.
Два рази перекрутилась
В повітрі дугою.
Блукаємо мов причинні
Шука допомоги.
У всіх встрічних питаємо
В лікарню дорогу.
Зайшли в відділок дитячій,
Просимо прийняти.
Ідіть далі в нас не має
Ні бинта, ні вати.
Від лікарні до лікарні
Четверту годину,
Непотрібні, не добиті,
Ходить дві людини.
Боже милий, стань в помощі,
Я тебе благаю.
До цариці небесної
Руки простягаю.
Допомогло, прояснилось
В голові пудовій.
Увійшли в якусь аптеку
Просим допомоги.
Там дівчинонька, від Бога
Ліки продавала,
Вона швидку допомогу
Негайно позвала.
Через сорок дві хвилини
Швидка підїзжає.
У машину сестру, мене
І тачку забирає.
У машині чуйний лікар,
Посланий від Бога.
Зміряв тиск, температуру,
Наддав допомогу.
270 140 у сестри Тамари,
Забинтував, зробив укол,
Мерщий до лікарні.
До першої підїзджає
Машину спиняє.
Допомога сестрі вийти,
Ще й тачку знімає.
Тут зустріли Гіпократи
В багатій лікарні.
Це не з нашого району,
Ваши трати марні.
Знов нас лікар забирає
В швидку допомогу.
Сідай сестро поїдемо
В далеку дорогу.
Аж о восьмій мою сестру
На ліжко поклали,
Завезли в операційну
Прооперували.
Дні декільків не рухатись
В ліжку порлежати.
Та Тамару не вдержати,
«В мене діти, хати».
Я мов хмільна погоджуюсь
На її умову.
Написала розписочку,
Їдемо додому.
До трамваю не сідаєм,
Боїмося впадем.
Три кілометри до цілі,
В єлектричці сядем.
Накінець ми доїхали
До станції свої.
До хати два кілометри
Ще з гори крутої.
Підходимо до її хати.
- Ой, як я стомилась,
Піду гляну, чи корова
Ще не отелилась.
Я боюсь її пускати
Іду мовчки поруч,
А в самої ноги ватні
На голові обруч.
- Підеш в мене заночуєш
А раненько встанеш,
Підеш у свою лікарню,
На обліку станеш.
Тебе треба лікувати,
Робити уколи.
В тебе струс лівого мозку.
Великий тиск крові.
Погодилась. Серед ночі,
Почала кричати.
-Болить в мене голівонька,
Рятуйте дівчата.
Ще сіріло, я до хати
Лікаря гукаю.
Допоможіть, бо на очах
Сестра помирає.
Акушерка живе поруч,
Уколи зробила.
-Чом в лікарні не зостались?
Мене насварила.
А я мовчу. Перед Богом
Впала на коліна.
-Порятуй мою сестрицу.
Боже мій єдинний.
Двадцять два дні пролежала
У ліжку небога.
На восьмий день всі шви зняли,
Відібрало ноги.
Дали знати старі тромби,
Від лишнього ліку,
Не доведи правий Боже,
Лежати до віку.
Бог праведний, Бог хороший,
Нас судить і любить,
Слава Богу, що на світі
Є і добрі люди.
2001рік.



Рубрика твору: Лірика цивільна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 257
Опубліковано: 23.01.2011 15:12





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи