chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Листопад 13

[галина примаченко]  Версія для друку


«Однажды в студеную зимнюю пору»
Колись для нас булла жахлива ця сповідь
У школі напамять уривок учили,
Повірити в Казку ніяк не хотіли.
Тепер повернулось усе на своя,
Бо вільною стала країна моя.
Спитати від чого звільнили її,
Сильком відірвали з родини, сімї.
Листопад 13 вітряний місяць,
Вечірній мороз пробирає до біса.
З базару з сестрою біжимо у всю прить,
Бо вже на пероні єлектричка стоїть.
Повз нас пробігає в останню хвилину,
Як вітер маленький. Білявий хлопчина.
Сказала сестричка: «Цей наздожене,
Стрілою промчалось. Мале, молоде.
А ми дві шерепи товчемось на місці,
Лиш серце колотить, як пташка у клітці.»
Ледь тачку- кучмучку на перрон підняли,
Як нам єлектричка хвоста показала.
Спітнілі, захекані, загнані коні,
Зосталися ми на спустілим пероні.
До другого потягу, ще дві години,
А вітер проймає тонку одежину.
-Підемо під міст там на лаві спочинем,
Там трішки затишок, посидим годину.
Ідемо дивлюся білявий хлопчина,
В руках тяжка сумка, тонка сорочина.
Сльозою покрились дитячії очі,
Тремтить під стовпом сам один серед ночі.
Потроху. Помалу, став люд прибувати.
Почали хлопчину усі поучати.
«Побігай. Зігрійся, чому ти роздітий?
Потрібно вдягатись, пройшло тепле літо.»
Дитина стояла нерушно на місці.
Трусилась, як кажуть на осиці листя.
Люди добрі, то цеж наші діти,
Наші внуки, надія, заміна.
Молочко продають, щоб прожити,
Ще й додому везе три хлібини.
На мені лише кртка від вітру,
І тоненька, маленька хустина.
Сердце рветься що маю робити,
Як мені захистити дитину?
Здогадалась, узяла на руки,
Пригорнула до серця хлопчину.
-Трьох хлопяток родились на муки,
Один з татком а трейтій загинув.
Звати Едик, мені девять років,
А матуся на фермі працює.
Я зі школи, зробив всі уроки,
Молочко продавав, бо годую
Бабцю Таплочку і дядю Толю,
Чотирьох річну дівчинку Аллу,
А матуся шука свою долю,
Чоловіків сімьох поміняла.
Завтра в школу вертатись на потяг,
До хатинки посадка й два поля.
-А сьогодні т из Ким?
-Я саменькій.
Боже милий яка тяжка доля.
Нашим дітям і нашим онукам,
До чого довели Україну.
Народились, прожили у муках,
В тяжких муках підем в домовину.
За яку треба гроші платити,
За землицю, в яку поховають.
Не схотіли по справжньому житии,
А тепер вільні люди страждають.
Сльози в горлі клубком зупинились,
Попід серце мов ніж за садили.
До дитини міцнцй пригорнулась,
Ви не люди, дитинство убили.
13.11.2003 р.



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 230
Опубліковано: 23.01.2011 15:13





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи