chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

СТАРИЙ СТІЛ

[галина примаченко]  Версія для друку


Стоїть на дворі стіл старий
Стоїть багато років.
Розсохлися, підгнили ніжки,
Повідпадали боки.
«Та, це ж реліквія сімї» -
Нагадує рідня.
Колись в світлиці він стояв
Приймав гостей щодня.
Рипить та стогне старина,
Згадав щасливі дні,
Верх скатертини білизну,
Всі страви запашні.
Згадав, як радісно гостей
Матуся зустрічала,
Тринадцять внуків,
Шість дітей,
Зятів, невісток мала.
Доволі було їсти, пити
І місця вистачало.
Під барабан, гармонь, баян
Співали, танцювали.
Сестра, матуся, всі брати
Пішли у небуття,
В племінників свої шляхи,
Воюють за життя.
Розхвилювався старина,
Нахлинула гроза.
Чому ж у мене на очах
Виблискує сльоза?
А тепер уже й на свято
Ніхто не приходить.
Лише туга с кутка в куток
Мов сновига ходить.
23.06.2007 р.



Рубрика твору: Лірика міська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 266
Опубліковано: 06.03.2011 20:41





© Copyright: галина примаченко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи