chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Королівська хвойда чи одна з найрозумніших жінок Європи?

[Ірина Овчаренко]  Версія для друку


Хто вона? Жінка, з однією з найтрагічніших доль?..Чи, можливо, брехливе стерво, що отримала по заслузі. Її ненавидять, презирають, інші жаліють, ставляться з повагою. Жінка, що перевернула Англію з ніг на голову. Жінка, що змусила самого короля втратити голову через кохання. «Найщасливіша» - таким був девіз другої обраниці короля Генріха VIII Анни Болейн.
Якою вона була насправді? Чи кохала Генріха? Чи правдиві були обвинувачення проти неї? Тепер можна лише здогадуватись. Перед своєю стратою Анна просила людей, щоб ті були милосердніші до неї, і коли хтось захоче розібрати її справу, хай не судять строго. Отже, давайте поринемо у 16 століття, століття краси, розпусти і несамовитої пристрасті до життя.
Королівський двір, спокійний з виду, але просто кипить всередині! Змови, плітки, зради і завжди, за будь-яких обставин, усмішка на обличчях. Чи щира вона – нікого не цікавить. Ти повинен бути щасливий, адже ти живеш за милістю короля. А ось і сам винуватець! Каліка, злий тиран, який за час свого правління погубив 73000 життів! Та що там цифри, досить того факту, що дві його дружини були страчені, з двома він розлучився, і лише одна змогла пережити Його Величність.
Але переведемо свою увагу на королеву Катерину. Повна доброти, милосердя, самоповаги і гордості вона править своїм королівством і щиро любить та допомагає своєму чоловікові. Єдине «але» - ніяк не може народити королю сина. До речі, у всіх Тюдорів-чоловіків були проблеми з народженням дітей, особливо хлопчиків. Мабуть, це було пов’язано зі спадковістю генетичної інформації, але звідки бідному Генріху було знати про це у 16 столітті?! Ось жінка і виявилась винною. А тут ще й нові фрейліни почали з’являтися при дворі. І кожна з них могла б народити нащадка. Ах, як прикро, що католицька церква не дозволяє розлучення..! Але…
Середній зріст, звичайна фігура, довге чорне волосся і великі, чаруючі темні очі. Мабуть, ці очі й привертали загальну увагу, бо дівчина не була еталоном краси на той час. Вони світилися вогнем життя, азарту й насолоди. Фрейліну королеви, Анну Болейн, називали «дзеркалом моди». Вона була чарівна, непередбачувана, мала живий характер і впертість віслюка. Саме цю її неординарність і помітив сам король Англії і відразу ж віддав наказ одружити її нареченого з іншою дамою. Це в свою чергу не могло не обурити і не дати приводу для роздумів дівчині. Знаючи долю своєї сестри і матері, які вже були на особливому рахунку у короля, але швидко відійшли на інший план, Анна не захотіла повторювати їхніх помилок. Навіть після того, коли король запропонував їй стати офіційною коханкою(чи не диво?!), дівчина відмовила Його Величності з усією серйозністю: «Моя невинність дістанеться лише моєму чоловікові». Наскільки невинною була Анна невідомо, але король закохався. Він почав обдаровувати її подарунками, титулами, писав їй вірші…і нарешті дав надію, що зможе зробити своєю законною дружиною. Але для цього потрібен деякий час…
Сім років тривало розлучення короля Генріха VIII з Катериною Арагонською. Весь цей час леді Анна чекала, але часу марно не втрачала. Вона жила під одним дахом з королевою, влаштовувала бенкети, приймала гостей разом з королем, лише не була йому коханкою. Він завірив дівчину, що зможе контролювати бажання свого тіла, адже він так її кохає! І це було головним козирем майбутньої королеви. Від пристрасті людина втрачає голову, а все недосяжне, як відомо, стає таким бажаним!
Ці події не могли залишитись непоміченими, а реакція на такі кардинальні зміни була різною. Церква ніяк не могла знайти причин для анулювання шлюбу і, не втерпівши, Генріх розриває свій зв'язок з Римом і Ватиканом. Він починає будувати нову церкву на основі протестантських рухів, і в цьому йому допомагає його кохана Анна. Саме вона приділили найбільше уваги перекладу Біблії англійською мовою, і сама з задоволенням її читала. Почали вводити нові порядки, руйнувалися зв’язки з католицькою церквою: монастирі, абатства. Святе для людей – ікони, статуї, символи – знищувалися. Нові правила повністю змінювали життя навіть простого люду. І винного знайшли швидко. Нова обраниця короля відразу ж нікому не сподобалась. Якась служанка посіла першочергове місце в житті правителя держави. Він їй майже підкорявся, радився і завжди слухав її думку. Це дало привід для пліток, що «Його Величністю управляє одна публічна хвойда». Анна була гострою на язик і тому швидко нажила собі ворогів, які лише чекали потрібного моменту.
Проте, проголосивши себе главою англійської церкви, Генріх анулює свій попередній шлюб, одружується з маркізою Анною Болейн і коронує її своєю королевою. Через деякий час Анна народжує…дівчинку Елізабет. Можна уявити собі розпач короля, але чи можливо уявити горе королеви? Дівчинка! Яка несправедливість! Вона повинна, повинна дати королю сина! І чим скоріш, тим краще. Але цього так і не трапилося. Королева двічі втрачала своїх дітей…обоє були хлопчики. Це був кінець. Генріх почав зраджувати, а Анна з цим не могла змиритися. Частішали скандали, та ще й недруги виповзли зі своїх схованок. Не відомо, чия це була примха, але Анну Болейн зненацька звинувачують у зраді і змові проти короля. Її «коханців» і «спільників» Генрі Норріса, Френсіса Нестона, Марка Сміттона страчують, додавши до цього списку ще й…рідного брата Анни Джорджа Болейн. Він вважався одним із головних коханців Анни. Саму її стратили через декілька днів. Перед смертю королева написала Генріху останній лист в достатньо фамільярному тоні, в якому намагалась дізнатися, за що саме вона покарана і натякала на «не таку вже й святість Його Величності». Мабуть, це подіяло на короля, бо він замінив страту на вогнищі відтинанням голови. Був замовлений спеціальний кат, який дещо запізнювався. Дізнавшись це, Анна дуже засмутилася: «Я думала помру вже зараз, і не буду відчувати земних мук». А коли майстер прибув і почав завіряти, що болі не буде, вона лише задоволено засміялась: «В будь-якому випадку в мене тоненька шийка!» Так чи інакше, але 19 травня 1536 року відбулась перша в історії страта королеви. Точна дата народження Анни невідома(десь з 1500 р. по 1507 р.), тому можна припустити, що жінка померла у віці 30 – 35 років. Але що це за вік? Це навіть не півжиття!..У своїй короткій речі на суді і передсмертному слові Анна нікого не звинувачувала, лише жалкувала, що помруть невинні, і наставляла людей любити свого короля і вірно йому служити.
Страта була шикарною. Поміст був обтягнутий чорним бархатом, а сама королева одягнута в свій кращий наряд. Вона готувалась до переходу в інше життя і молила Господа нашого Ісуса Христа прийняти її душу…
Так закінчилась історія другої дружини Генріха VIII, який через місяць одружився ще раз, а після смерті третьої(яка нарешті принесла довгожданого сина, але сама померла) мав ще три дружини.
Ось і все. Високою була плата за гарне життя. Вважається, що ці обвинувачення були несправедливими, і король просто захотів позбавитися свого шлюбу, який тривав лише три роки. Та хто б говорив про вірність?! Король? У той час, коли навкруги ходять чарівні дівчата, а королева вагітна? Навіщо себе стримувати?.. Та й одружився він через місяць після страти, недовго страждав. До речі, Джейн Сеймур, наступна дружина, теж закохала в себе Генріха тим способом, що й Анна, не віддаючи себе йому. Джейн також була молодою фрейліною, але її ніхто не прозвав хвойдою..,можливо, тому, що вона була милою і спокійною..
Анна не була винною, навряд чи вона б стала ризикувати своїм положенням і положенням своєї доньки, яка в майбутньому стала однією з найвеличніших королев Англії за всю її історію – Єлизаветою І. І хоча б за доньку, але Анну Болейн потрібно пам’ятати. Вибуховий характер в ній поєднувався з умінням писати романтичні вірші, а чарівність і жіночність – з нещадністю до своїх ворогів. Анна обожнювала танці, не могла жити без музики… Це була сильна і незломна духом жінка. Погодьтесь, померти у розквіті свого життя, маючи маленьку доньку, хвилюючись за її майбутнє, знаючи, що ти більше ніколи її не побачиш, не зможеш заспокоїти, приголубити, витерти її маленьку сльозу, розділити щастя першої закоханості …- це страшно. Про це мріє кожна мати, але Анна Болейн була насильно цього позбавлена. Потрібно мати неабияку мужність, щоб змиритися з такою несправедливістю, але все одно вийти переможницею. На суді вона словами змусила своїх ворогів замовкнути і схилити голови. Готуючись до страти, Анна була спокійною і рішуче налаштованою. Вона хотіла швидше покинути цей світ. Це заслуговує поваги, якою наділило її людство.
Найскандальніша історія кохання, що сколихнула всю Європу, тепер оспівується в піснях, операх. Пишуться книги, знімаються кінофільми. В честь Анни Болейн навіть названо сорт троянд.
Ця жінка тепер сприймається неоднозначно, постає нам з різних боків, але вона завжди головна героїня. Чи хвойда, чи королева, але вона є історією, і нехай питання «хто?» так і залишається без відповіді, щоб наступні покоління не втрачали інтересу до трагічної долі королівської хвойди.



Форма твору: Стаття
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 268
Опубліковано: 22.03.2011 18:21





© Copyright: Ірина Овчаренко



 
Рецензії


Микола Соломаха   [dancer1994]   Додано 22.03.2011 в 23:21   Рецензія: позитивна

Дуже зворушливо та цікаво.Дякую.)





 
Ірина Овчаренко   Додано 23.03.2011 в 15:07

Спасибі!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи