chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ “ДЕКАМЕРОНУ” ДЖОВАННІ БОККАЧЧО

[Євгенія Гонтар]  Версія для друку


Головним твором Джованні Боккаччо, що обезсмертив його ім’я, був прославлений “Декамерон” – збірка 100 повістей, розказаних групою людей з 7 жінок і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися в село і там забавлялися цими розповідями [5]. Вони ведуться витонченою, легкою мовою і дихають життєвою правдою та різноманітністю. В новелах зображені люди різного віку і характеру та їх різноманітні пригоди.
Цікаве явище становить мова “Декамерона” – досить складна суміш кількох різних варіантів.

Один із них – це жива тогочасна мова. В напрямку демократизації літературної мови Боккаччо пішов значно далі від своїх великих попередників: ні Данте, ні Петрарка не наближалися такою мірою до розмовної мови. Щоправда, і тематика їх творів вимагала зовсім інакшого стилістичного вбрання. Видатний італійський поет і літературознавець Дж. Кардуччі в своєму нарисі “Розвиток національної літератури в Італії” говорить про три її елементи – церковний, рицарський і народний, зазнаючи, що перевага народного елемента відчутна в творчості Боккаччо [4].

Дуже міцна в мові “Декамерона” риторична течія. І самі розповідачі, і герої щоразу вдаються до засобів ораторської мови, наслідуючи найкращі приклади античного красномовства. Складається таке враження, що Боккаччо, взявши прозову новелу, намагається піднести її до рівня високої літератури всіма засобами (в тому числі й мовним оформленням) наслідуючи найвищі літературні приклади, такі як античну ораторську прозу [6].

Іншою особливістю мови написання “Декамерону” є явище “самопародії”: автор нерідко використовує цей засіб, створюючи нові слова, позбавлені змісту, для осміяння безглуздя або надмірного красномовства окремих персонажів.

“Декамерон” перекладено майже усіма мовами світу, але в Україні ім’я Джованні Боккаччо залишалося невідомим досить довгий час. На початку XVIII ст. було перекладено першу оповідку четвертого дня силабічними віршами з польської мови, також віршованої переробки, що належала відомому поетові Я.А.Морштину [4].

Найраніша спроба українського перекладу датується 1879 роком, коли у львівській “Правді” Михайло Подолинський надрукував початок вступу, попередивши свій “перевід з італійського” коротенькою поміткою, в якій стисло схарактеризований “один з найстарших і найславнійших італійських списателів” та його твір. Одне речення дасть нам уявлення про цей переклад:

“Кажу, отже, що роки від спасаючого різдва сина Божого вже були дійшли до числа 1348, коли в славнім місті Флоренції, найкраснішим поміж усіма італійськими городами, появилась смертоносна зараза. Може, через вплив небесних тіл, а може, за наші провини справедливим Гнівом Божим для наказаня смертельних зіслана, появилась вона на всході”[4].
Як бачимо, переклад стоїть на рівні тодішньої перекладацької літературної мови в Галичині. Тепер він має лише історично-літературний інтерес, як нездійснений намір познайомити українських читачів з твором Боккаччо [4].

Уперше повний “Декамерон” українською мовою з'явився вже в радянські часи у 1928 році. Перекладали Л.Пахаревський і П.Майорський не з оригіналу, а з французького перекладу. Редактори звіряли виготовлений в такий спосіб переклад з італійським оригіналом. Останній переклад, що був опублікований в Україні належить відомому філологу М.О.Лукашу. Переклад його був оприлюднений навесні 2008 року. Він визнаний найкращим серед інших українських перекладів [5].

Ми спробували порівняти переклади окремих невеликих уривків з “Декамерону” Джованні Боккаччо, що стосуються характеристики головних героїв твору. Для зіставлення використано три відомі переклади – М.Лукаша українською, Н.Любімова та Ю.Корнєєва російською та Дж.М. Рігга англійською мовами.

Як зазначають Інтернет-видання [7], автор класичного українського перекладу Микола Лукаш, вперше за всю історію перекладацької справи в Україні перекладав прямо з італійської мови, намагаючись зберегти усі особливості цієї мови та стилістики “Декамерону”. Його переклад набагато коротший за російський чи англійський, адже перекладач скорочував речення і використовував прийом “самопародії”, що дозволив йому зберегти настрій усієї книги. Використання цього прийому може бути продемонстроване у тих реченнях, де Джованні Боккаччо представляє своїх головних героїв.

* Українська мова: “Одного звали Панфіл, другого Філострат, а третього Діоней; всі троє були гарні на вроду і добрі на звичай”[2].

* Російська мова: “Из них одного звали Памфило, второго - Филострато, третьего - Дионео; все они были веселые и образованные люди, а теперь искали, как высшего утешения в такой общей смуте, повидать своих дам, которые, случайно, нашлись в числе упомянутых семи, тогда как из остальных иные оказались в родстве с некоторыми из юношей” [1].

* Англійська мова: “The first was called Pamfilo, the second Filostrato, and the third Dioneo. Very debonair and chivalrous were they all; and in this troublous time they were seeking if haply, to their exceeding great solace, they might have sight of their fair friends, all three of whom chanced to be among the said seven ladies, besides some that were of kin to the young men” [3].

Переклади Дж.М.Рігга та Н.Любімова з Ю.Корнєєвим, на нашу думку, схожі. В них використані майже однакові граматичні структури, проте в перекладі англійського філолога можемо бачити також використання прийому “самопародії”, чого в російському перекладі немає.

* Російська мова: “Явились тонко приготовленные кушанья и изысканные вина, и, не теряя времени и слов, трое слуг принялись служить при столе; и так как все было хорошо и в порядке устроено, все пришли в отличное настроение и обедали среди приятных шуток и веселья” [1].

* Англійська мова: “Dishes, daintily prepared, were served, and the finest wines were at hand; the three serving-men did their office noiselessly; in a word all was fair and ordered in a seemly manner; whereby the spirits of the company rose, and they seasoned their viands with pleasant jests and sprightly sallies” [3].

Переклад Миколи Лукаша найкоротший, але він так само влучний, як і переклад англійською та російською мовами. Український перекладач, так само як і інші перекладачі вдався до простої зрозумілої мови, неускладненої риторичними одиницями високого стилю, чим хотів досягти тієї ж мети, що й автор першоджерела – розуміння звичайних людей. Але в англійському перекладі спостерігаємо, що опис набагато ширший і в ньому використано більш стару й урочисту лексику та складні граматичні структури, чим перекладач, на нашу думку, намагався підкреслити старовинність твору та його величність. В російському ж перекладі можемо бачити спроби Н.Любімова та Ю.Корнєєва спростити лексику, урочиста лексика наближена до простонародної, проте залишилися риси високої риторичної мови та збереглися складні граматичні структури. Це можна проілюструвати, наприклад, першим реченням присвяти:

* Українська мова: “А хто ж тому заперечить, що не мужчинам, а первим ділом прекрасним дамам належалося б тут ставати у пригоді?” [2].

* Російська мова: “А кто станет отрицать, что такого рода утешение, каково бы оно ни было, приличнее предлагать прелестным дамам, чем мужчинам?” [1].

* Англійська мова: “Who will deny, that it should be given, for all that it may be worth, to gentle ladies much rather than to men?” [3].

Усі три розглянуті переклади містять у собі несуттєві різниці у побудові речень, їх послідовності, але по суті, вони передають саме те, що хотів сказати Джованні Боккаччо. У “Декамероні” важливе місце займає символіка, що була збережена у всіх трьох порівнюваних перекладах. Проте слід зазначити, що більш розлогі описи та порівняння характерні перекладу англійською мовою, адже структура мови Туманного Альбіону, на наше переконання, подібна до італійської мови. Наприклад, збереження символіки простежується в описі семи дам на початку книги:

* Українська мова: “Тож назовімо першу, літами найстаршу, Пампінеєю, другу - Ф'ямметгою, третю - Філоменою, четверта хай буде Емілія, п'ята - Лауретга, шоста - Неїфіла, а останню наречемо, не без причини, Елізою” [2].

* Російська мова: “Из них первую и старшую по летам назовем Пампинеей, вторую - Фьямметтой, третью - Филоменой, четвертую - Емилией, затем Лауреттой - пятую, шестую - Неифилой, последнюю, не без причины, Елизой” [1].

* Англійська мова: “The first, then, being the eldest of the seven, we will call Pampinea, the second Fiammetta, the third Filomena, the fourth Emilia, the fifth we will distinguish as Lauretta, the sixth as Neifile, and the last, not without reason, shall be named Elisa” [3].

Отже, якою б мовою не перекладалися літературні шедеври світової культури, слід пам’ятати про збереження особливостей мови оригіналу, врахування особливостей життя письменника та часу, в якому жив автор. Переклади, з якими ми працювали, прославили ім’я великого митця Джованні Боккаччо у Великобританії, Росії й Україні, адже він підвів “Декамероном” підсумок цілій епосі Середньовіччя та заклав підвалини до літератури доби Відродження. У правильному перекладі сучасного читача не раз і розважить, і наведе на серйозні думки строката юрба людських постатей, що населяють сторінки цієї книги, розмаїтість пригод і подій, пристрастей і характерів, не раз зачарує і старомодна, приваблива в своїй старовинній красномовності манера розповіді.

Література
1. Боккаччо Джованни. Декамерон // Пер. Н.Любимова, Ю. Корнеева. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lib.ru/INOOLD/BOKKACHO/dekameron.txt. – Назва з екрану.
2. Боккаччо Джованні. Декамерон // Пер. М.Лукаша [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ae-lib.org.ua/texts/boccaccio__decameron__ua.htm. - Назва з екрану.
3. Boccaccio Giovanni. The Decameron // Transl. by J.M.Rigg [Електронний ресурс] – New York: 1873 Press, 2008.
4. Боккаччо Джованні. Декамерон // Григорій Кочур. Джованні Боккаччо. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ae-lib.org.ua/texts/kochur__boccaccio__ua.htm.– Назва з екрану.
5. Боккаччо Джованні. Матеріали Вікіпедії. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/Джованни_Боккаччо. – Назва з екрану.
6. Доба Відродження. Композиція збірки Джованні Боккаччо «Декамерон». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://studentu.ucoz.ua/index/0-9 – Назва з екрану.
7. Бурбан, В. Геній і таїнство Миколи Лукаша. [Електронний ресурс] / Бурбан В. // Дзеркало Тижня. – 2004. – 18 грудня(№51). – Режим доступу: http://www.dt.ua/newspaper/articles/42051#article – Назва з екрану.




Форма твору: Стаття
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 1680
Опубліковано: 03.04.2011 13:41





© Copyright: Євгенія Гонтар



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи