http://www.chitalnya.ru/

"Людину рвуть на прапори..."

Людину рвуть на прапори,
І кожен робить це навмисне,
Хтось знову пнеться до гори,
Щоб майоріть у небі чистім,
Подалі від пустих очей,
Забувши образи й обра`зи
Важких недоспаних ночей,
Отримавши усе й одразу.
Свободу і стрімкий політ,
Повагу й визнання, напевне,
А потім все…зламався світ,
І все даремно. Так, даремно!
Зірвуть, порвуть, затопчуть в бруд,
Закинуть на якесь горище.
Нічого, вже нові ідуть,
А на вершині вітер свище…


Автор: Єгор Яковлєв
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 23.05.2011 18:33