http://www.chitalnya.ru/

БЕРІЗКО, ЗУСТРІЧАЙ СВОЮ ВЕСНУ

Берізко, зустрічай свою весну
У росяній безмежності світанку,
Де ніч у тіней злякану альтанку
Ховає тиху звабу наостанку,
Пташок збудивши пісню голосну.

На вітах колиши весняний сміх,
Хай в ясний день до сонця палко лине.
Лови казки хмаринок швидкоплинні,
Коли сережки струшують краплини
У пахощах озону грозових.

З весною тріпочи вечірню мить
Тоді, як випливає місяць тихий,
Пантрує несподівані інтриги
І срібним сплеском лагідної втіхи
В листках зелених збуджених щемить.

Зрадій весні бажанням запашним,
Як ніч у зорі звабу розкидає,
Шепоче в листі: – Ні… Ще не світає…
А в віти соромливі сни вплітає,
Нагнавши вітер лоскотом своїм.

Берізко, зустрічай свою весну…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 13.04.2012 20:56