http://www.chitalnya.ru/

Світло ліхтаря

Смеркла ніч у тополях знеможено,
Загубивши десь місяць між хмар.
Лиш у темінь важку насторожено
Ллє непрохане світло ліхтар.

Світло гасне в безмежжі безликому
На хиткій розуміння межі,
Ген аж там, де у хаосі дикому
Ввись злітають думок міражі.

Так і щезне ясне, не пробачене,
Як розплата за сяючу мить.
Що непрохане, те не втрачене…
Та чому ж так у серці щемить?..


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 02.05.2012 14:51