ТЕРЕМОК |
![]() Здобула десь грошей жменьку, Щоб в норі не бідувати Стала хатку будувати. Хатка славна та вдалася: Мишка звести спромоглася Стіни з пряників медових, Вікна з бубликів чудових, Дах – з родзинок черепиця, В хаті ліжко-паляниця, Стіл в кутку – пухкі млинці, Із гречаників стільці, Ще й налисник-килимок. Отакий-то теремок! Добре буде Мишці жити! Тільки сіла відпочити, Вже хтось з сиру двері рве: – Хто в цім теремі живе?! – Хто-хто! Мишка будівниця. – А я Жабка мандрівниця, Скрізь стрибаю, їм траву. Можна, й я тут поживу? – Та живи, заходь у дім. – Ква! Тебе я не об’їм. Умостилась на стільці, Поглядає на млинці. Тільки сіли до вечері, Ще незваний стука в двері, З ковбаси тріщить замок: – Чий це диво-теремок? – Я хазяйка Шкряботушка, В гостях – Жабка ще Квакушка. – А я – Зайчик Побігайчик, Дайте хліба хоч окрайчик! В теремок заліз вухатий, Зразу вклався в ліжко спати. З димаря курить димок – Вгамувався теремок. Грюк-грюк-грюк! – Кому не спиться?! – Братик Вовк, сестра Лисиця! Бідняки ми подорожні, Животи у нас порожні, Нам вечерю й дві постелі. Хто живе ще в цім готелі? – Я хазяйка Шкряботушка, Та, що їсть млинці – Квакушка, Зайцеві погано спиться, Бо лишилась паляниця. Вам нема вже як зайти, Примостіть хіба хвости... Лиска хвостик примостила – Килимок з підлоги з’їла, Вовк своїм хвостом махнув – Півстіни й вікно ковтнув! В бублик око заглядає. – Хто тут є?! – Ведмідь питає, Заревівши на весь ліс, – Може й я б в цей терем вліз? – Що ти!!! Тут сіренька Мишка, Жабка їсть гречаник нишком, В хаті Зайцеві не спиться, Бо пропала паляниця, Вовк ковтнув із сиру двері Й тихо виє без вечері, Лиска діла десь замок, Доїдає килимок! Тож, Михайле, вибачай, Йди десь далі і прощай!!! Не пішов Ведмідь від хати, Став підряд все доїдати: Стіни – пряники медові, Вікна – бублики чудові, Розжував стільця без спинки, В рот сипнув смачні родзинки, Ще знайшов шматок млинця Та й доїв все до кінця. – Що ж робити нам?!! – щосили Гості враз заголосили. Пхинькає товста Квакуха, Стогне Заєць Довгі вуха, Вовк з Лисицею до ночі Терли хвостиками очі, Ще й Ведмідь аж змок від сліз: – Так я в терем і не вліз!!! Та й пішли всі в ліс шукати Ще готелю, чи то хати. А маленька сіра Мишка Заховалась в нірку нишком І хоч як, бува, бідує, Теремка вже не будує. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Вірші для дітей Опубліковано: 02.05.2012 15:00 |