Непотрібний сонет

Ти думаєш, що я хотiла
Твого нещастя чи жалю?
Зажди, ще кровi пiдiллю
В твiй келих й крихти свого тiла

Як на причастя, розділю.
Тобi нема до мене дiла?
Пробач, що мрiяти посмiла.
Я знаю, винна, що люблю,

Що не готова до розлуки,
Що досі не змогла забуть
Твою розмову, очі, руки…

Та знай, на твій без мене путь,
Звертати більше я не стану.
Сонет лиш допишу й розтану…

Рубрика твору: Тверді форми
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 352
Опубліковано: 02.05.2012 15:34

Переглянути профіль автора

Рецензії

Автор удален: Додано 05.06.2012 в 09:53Анна Кутир [annakutyr] Додано 05.06.2012 в 09:53 Рецензія: позитивна

Дуже-дуже точно, тонко і влучно підмічено все, що, на жаль, і я сама пережила! І, напевне, ще сотні інших.

Тетяна Чорновіл Додано 05.06.2012 в 11:02

Переживаємо... Такі болючі гіркі переживання! І змінити, на жаль, буває, нічого не під силу! Лишається надія, що цей гіркий досвід допоможе зберегти наступну мить щастя! Яка просто зобов"язана прийти!!!
І ще лишаються сумні ліричні рядки, які можуть підтримати ще когось у схожих переживаннях!
Дуже дякую за відгук! :)

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи