chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Біло-дикий ноктюрн

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Війнуло сонечко заграву
Палким рум‘янцем на край неба,
В вечірній млості відпочити
Кудись за сутінки скотилось.

Бабуся ніч звелась з-за гаю
Та дико охнувши, як птаха,
Тихенько луками кульгала,
Здіймаючись у вись небесну.

Прийшла, вмостилася на хмарі,
По небу коси розпустила
І місяця блискучим оком
На землю глянула звабливо.

Враз юна стала в мить магічну,
Змахнула крилами-руками,
І в смоляні дівочі коси
Зірки, як квіти заплітала.

Натхненно солов‘ї співали,
Ріка об берег жебоніла
Й сюрчання коників злилося
В нічну мелодію чарівну.

Ніч раптом хмару відіпхнула,
Звела у безвість руки-крила,
У прірву кинувшись небесну,
У дикім танці закружляла.

Та враз неждане ”ку-ку-рі-ку”
Той дикий танець зупинило!
Старою стала танцівниця,
З чола росу в траву змахнула…

На сході сонечко вставало,
А ніч до гаю почвалала
І сиву тінь свою старечу
Поволочила за собою.



Рубрика твору: Білий і вольний вірш
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 234
Опубліковано: 03.05.2012 22:08





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи