chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дзвоники

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Живу я в світі, як бур‘ян,
Чомусь не “пофортило”.
Сьогодні ж – зміниться мій стан,
Йдемо з Вітьком “на діло”!
Йдемо!

Високих…кабель передач!
Опору лиш звалити.
В метал! Додумались, ти бач,
Без нагляду лишити!
Ти бач!

Геть гайку! Ще! Вітьок, ти де?
Прибутки – просто неба.
Нас тонна тут металу жде,
Ой! Обережно треба.
Ти де?!

Та раптом… Ніби сотня лих
По жилах всіх стриґнула!
Нічого крикнути не встиг –
Свідомість спалахнула.
Не встиг.

Ну все! Мабуть я пролетів.
Клич долі не здолати.
Та імпульс мозку ще хотів
Важливе щось послати.
Хотів…

Ах… Так… Я ж дзвоники люблю…
В останню мить згадалось
І вістрям синього жалю
На вольти намоталось.
Люблю…



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 279
Опубліковано: 23.05.2012 10:39





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи