chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Загублена весна

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Стало все немилим раптом
У кімнаті і надворі,
Може то кохання наше,
Ніжне, як шипшини квітка,
Слів приземлених злякалось?

Вже пройшла весна, а літо
Нащось вкрало спокій в серці.
Жовті соняхи на вітрі
Хилять голови донизу,
Одиноких нас вітають.

Зблідле сонце ледве гріє.
Осінь, вісниця розлуки,
Барви в листі розкидає
Й тягарем важким на душу
Шле бездушність листопаду.

Холод поглядів снігами…
День – як рік! Для чого весни?
Нам так солодко вгасати
В кучугурах непрощення.
Поряд ти… А так далеко…



Рубрика твору: Білий і вольний вірш
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 207
Опубліковано: 30.05.2012 20:51





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи