chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Монолог ображеної людини

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Мене зневажили. Та тi,
Котрих найбiльше поважаю.
Та знаю я про що ви, знаю,
Буває всякого в життi!

Образа ж серце так обвила,
Немов змiя якась бридка
I потихесеньку стиска,
Де б я не йшла, що б не робила.

Самiй вiд себе не втекти.
Заждiть но! Треба розiбратись…
Що краще: з ними розпрощатись,
Чи до їх его ”дорости”?

Погано завчений урок
Про гордість знов взнаки дається.
Вже біль пройшов. Лиш в душу ллється
Бездушне марево зірок.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 246
Опубліковано: 01.06.2012 23:07





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи