ЗЕЛЕНЕ СВЯТО
Йду в годину урочисту,
Там я клечання зламаю,
Й принесу у хату чисту.
Татар-зілля нашукаю,
І сокирок квіти сонні,
По кутках порозтикаю,
Розкладу на підвіконні.
Чебрецю, васильок цвіту,
Стебла чепчику і м‘ята –
Це додолу настелити,
Щоб святками пахла хата.
Ще любистку стебелинку
Утоплю в відрі у воду,
Щоб Дід-Ладо на хвилинку
Завітав в мою господу.
У Святу Неділю в хаті
Не шумітиму щосили,
Щоб в полях жита багаті
Свого цвіту не струсили.
Вербо сонячна й тополе,
Царю-дубе й диво-клене,
Принесіть в родюче поле
Свято літечка зелене.
Як у магію рослинну,
Дійство збуджене велике,
В тебе, бідна Україно,
Вірю свято і навіки!
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Вірші, що не увійшли до рубрик
Опубліковано: 03.06.2012 14:27