Любов

Дивним згуком,
Серця стуком
В почуття вплелась неясно,
Підкрадалась,
Не питалась,
Чи потрібна так невчасно.

Пробудилась,
Накотилась
Весен хвилею стрімкою,
Ввись майнула,
Захлинула
Повноводою рікою.

В снах щеміла,
Миттю вміла
Бурю пристрасті здіймати,
Сум співала,
Пізнавала
Грішні райські аромати.

– Ні! Не кайся!
Дочекайся… –
Заповітом вдаль спішила.
Щось магічне,
Добре, вічне
З ніжним спогадом лишила.

Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 274
Опубліковано: 04.06.2012 16:40

Переглянути профіль автора

Рецензії

Автор удален: Додано 05.06.2012 в 10:10Анна Кутир [annakutyr] Додано 05.06.2012 в 10:10 Рецензія: позитивна

А хотілося б, щоб не лише спогади залишалися. Щоб любов залишалася. Дуже гарна поезія.

Тетяна Чорновіл Додано 05.06.2012 в 11:11

Буває, у тому, що ВОНА пішла, не винен ніхто. Просто так сталося! Лишилися спогади, такі світлі... Магічні якісь, тремтливі!
В вірші отим "не кайся", "дочекайся" я лишаю надію на повернення!
А надія - дорогого варта!!! Ого! Та вона гори ладна перевернути! :)))
Вдячна Вам за спілкування і за відгук!

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи