http://www.chitalnya.ru/

Болюче

Хто знову в душу цілить
Глумливим згустком фраз?!
Живе ще серце! Квилить:
Не час… не час… не час…

Добра вразливі тіні
Крізь сміху дружній шквал.
У п‘єсі комедійній
Фінал. Фінал. Фінал.

Затягував так вдало
Вистав фальшивий вир,
Хоч скраю щось волало:
– Не вір! Не вір! Не вір!

Було б, як в вир стрибала,
Соломки підстелить…
Упала, так упала!
Болить. Болить. Болить.

Сподіване десь ділось
Крізь решето зусиль.
Чекайте, щось лишилось…
Цей біль.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 11.06.2012 00:24