http://www.chitalnya.ru/

Медова м'ять

“…Проніжив сонця схід у ліжку в сонну тлінь.
На душу звомплену одінь медову м’ять…”
Т. Іванів «Ранковий присінок зі сну томи очей»

Магічній цій з нулями даті
Немає місць в календарі,
Відкрий лиш очі благодаті:
Щебече птаство у дворі,
Привітний день у сонці сяє,
Так стигло в бджіл роях дзвенить,
Блакить між хмарами гуляє…
А серце… серце стугонить!
Його, нещасне, не жаліє
Ця сонна тлінна благодать,
З глибин підступних терпко ниє
Медова м‘ять… Медова м‘ять!
Найперша хвиля чи остання
Дурманом стелитися в траві?
Чому стривожені питання
Снують роями в голові?
Прийняти миті зваб чудових
Чи зразу дати одкоша?
У м‘яті присмерках медових
Пульсує звомплена душа…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 18.06.2012 10:14