http://www.chitalnya.ru/

Світанкові роси

Знов світанок чисті роси
Розтрусив на трави сонні,
А на очі хлюпнув сльози
І думок моря бездонні.

Не втопитися б мені
В тій страшенній глибині.

Чом з одежі насміхались,
Як по розуму зустріли?
Рими чом туди припхались,
Де на них нема вже сили?..

Десь поділися слова…
Дум важезна голова…

Сонце знов на видноколі,
День розкручує спіралі,
Промінці надії кволі
Кличуть знов в казкові далі.

Лихом вдарю об біду!
Добре, добре! Я вже йду.

Манять мрії світанкові,
Чарівних пісень співають,
Хвилі щастя і любові
В ніжних звуках прославляють.

Зачекайте мить одну,
Я тихенько підтягну…

Пісня радісна лилася,
Думи росами росились.
Щедра Муза десь взялася,
На папір рядки просились.

Мовчки вигукну слова:
– Рідна земле! Я жива!!!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 20.06.2012 08:36