chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Любов і Час

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


– Любове, я Час! Прийшов по тебе.
– А хто ж ти? Кат мій, чи рятівник?
– Час покаже…


Час іде, час пливе,
Час у безвість зове,
Спам’ятатися час вимагає.
Про безумство годин
В горлі кісткою він
Несподівано застерігає.

Серце щастям горить,
Але думка ятрить –
Не судилося бути нам разом,
Бо лунає для нас:
«Не на часі!», «Не час!»
І «Не смійте ви гратися з часом!»

Він не мій і не твій!
Де він взявся такий?
Ми змагатися з ним не готові,
Та з віків і століть
Відшукаємо мить
У врятованій часом любові.
__________________________________

Колись, дуже давно на Землі був незвичайний острів, на якому жили духовні цінності. Якось цінності помітили, що їх острів тоне. Всі сіли в човни і попливли з потопаючого острова. Так сталося, що без човна лишилася тільки Любов. Вона стала проситися в човни до інших.
– В мене багато дорогоцінних каменів, золота і срібла, тобі нема місця! – гукнуло Багатство.
– Пробач, я дуже сумний, мені не до тебе… – заплакав Смуток.
– Ти порушиш мою гармонію! – задерла носа Гордість.
Радість взагалі не звернула уваги на Любов, бо не помічала чужих тривог.
– Я тебе заберу! – почулося здаля.
До острова причалив старець, довіз Любов до суші і рушив десь далі. Раптом Любов спам’яталася, що не знає ім`я рятівника.
– Хто врятував мене від біди? – запитала вона в Пізнання.
– Це був Час. – відповіло Пізнання,
– Тому що лише Час знає, як важлива в нашому житті Любов.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 208
Опубліковано: 21.06.2012 10:25





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи