http://www.chitalnya.ru/

Над річкою

Над річкою в вінку думок постою
Й побачу… Ген аж там, де бистрина,
Де жабуриння тулиться до дна,
Пливе блискуче сонце за водою.

Дарма бредуть вітри несамовиті,
Вихряться злістю посеред ріки
І рвучко закидають вглиб сітки,
Щоб втікача грайливого зловити.

Не зловите! Було – і враз десь ділось,
Сяйнувши згадки сном на глибині.
Все ж сумно стало трішечки мені…
Та квітці, що без сонця народилась.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 22.06.2012 14:10