http://www.chitalnya.ru/

Край річки смеркало

Край річки, де під скрекіт жаб смеркало,
Як з дна війнуло свіжістю п’янкою,
У травах босе літо заблукало,
І полоснуло литку осокою.

Понад водою зойк рознісся дзвінко,
Аж втихла жаб рапсодія навколо,
А вітер, вплівши пасма в материнку,
Обдмухував гарячу литку голу.

Мабуть від того материнки трунку
Нещастя в літа з литкою минуло,
Бо в любощах пахучого цілунку
В обіймах вітру, стишене, заснуло.

Ц-ц-ц-ить! Ц-ц-ц-ить! – відлуння коників сипнулось,
Неначе стук посріблених копитець,
Зі сну ласкаве літо усміхнулось,
Й пішло з холодних трав роси напитись.


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 25.06.2012 21:41