chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Ходою тихою

[Анатолій Мельник]  Версія для друку


Дощі проходили ходою тихою,
А слідом кралася за ними спека.
Ліпили ластівки гніздо під стріхою.
Щому під стріхою? Бо там безпека.

А ми малесенькі в садочку бавились.
Бабуся лагідна нам куховарила.
Коли?-- невчулися, коли?-- прогавили,
Дитинство водночас пішло за хмарами.

Літали ластівки исе нижче, нижче все,
Тим самим пташечки дощі пророчили,
А ми зростали все вище, вище все,
І нахилялися, в кімнати входячи.

Зросли, розбіглися в світи віддалені.
Лиш тільки ластівки живуть під стріхою.
А бабця любая із дідом праведним
Пішли до вічності ходою тихою.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 201
Опубліковано: 07.11.2008 14:22





© Copyright: Анатолій Мельник



 
Рецензії


Софія Кримовська   [sofi]   Додано 18.02.2009 в 13:27   Рецензія: позитивна

Дуже гарно! і так моторошно сталовід останніх слів вірша.........ходою тихою до вічності........





 
Анатолій Мельник   Додано 18.02.2009 в 14:22

Софійка, вдячний за коменти! В пам'ять в'ївся цей спогад. Мене до війська проводжають. Вечір, і в перерві між музикою дід з бабцею ідуть тихесенько додому, такі старенькі і такі ріднесенькі!
Сердце і зараз защеміло... Вірш з цього спогада виріс.



 
Ірина Лилова   [lylova]   Додано 07.11.2008 в 22:51   Рецензія: позитивна

Сподобалося,дуже щире і співуче.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи