http://www.chitalnya.ru/

Ходою тихою

Дощі проходили ходою тихою,
А слідом кралася за ними спека.
Ліпили ластівки гніздо під стріхою.
Щому під стріхою? Бо там безпека.

А ми малесенькі в садочку бавились.
Бабуся лагідна нам куховарила.
Коли?-- невчулися, коли?-- прогавили,
Дитинство водночас пішло за хмарами.

Літали ластівки исе нижче, нижче все,
Тим самим пташечки дощі пророчили,
А ми зростали все вище, вище все,
І нахилялися, в кімнати входячи.

Зросли, розбіглися в світи віддалені.
Лиш тільки ластівки живуть під стріхою.
А бабця любая із дідом праведним
Пішли до вічності ходою тихою.



Автор: Анатолій Мельник
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 07.11.2008 14:22