chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Про вітер і спеку

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Та спам’ятайся ж, сивий вітре!
За свідка небо голубе,
Що спека зваблює тебе
Крізь домагань плетіння хитре.

Її, гарячу та нестримну,
Збороти мусив і не встиг.
Для чого так раптово стих
У мить бездощову інтимну?

Ти мав ту хвойду остудити,
Сам лиш грайливо лоскотав,
Серед покосів і отав
Почав щось тихо шелестіти…

Не зміг?! Та ти й не намагався!
Лиш у розбурхану пірнув!
Нещасний зморено зітхнув:
– Бо я у спеку закохався…



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 185
Опубліковано: 27.06.2012 10:34





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи