chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Нічко зірна, схаменися

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Елегія

Нічко зірна, схаменися,
Сонця шал у небо знісся!
На прощання угорнися
В темні хмари сонні.
В раннє птаства щебетання
Смеркла мить твоя остання,
Зародилося світання
В трепетному лоні.

Весно, час простити літу
Спеку мрій несамовиту!
Не вернути того цвіту,
Що мав облітати.
М’ятлик вітром заколише,
Мрія сном поманить лише,
А чи збудеться пізніше,
Ні в кого питати.

Що мені пророчиш, доле?
Перейшла я стигле поле,
А стерня у ноги коле –
Ниє серце босе.
Мрії сонних зір далеко,
Чи наважусь в літню спеку
Йти крізь часу небезпеку
В щастя стоголосе…



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 183
Опубліковано: 30.06.2012 11:22





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Автор удален:   Додано 01.07.2012 в 00:18Анна Кутир   [annakutyr]   Додано 01.07.2012 в 00:18   Рецензія: позитивна

Народження нового дня породжує нове життя. І так важливо, щоб усім вистачило сміливості не злякатися і ступити у це життя! Ехх - дуже гарно!





 
Тетяна Чорновіл   Додано 01.07.2012 в 00:24

Ви сказали дуже важливі слова. Іноді боїшся чогось нового важливого інтуїтивно. Дякую!!!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи