http://www.chitalnya.ru/

Нічко зірна, схаменися

Елегія

Нічко зірна, схаменися,
Сонця шал у небо знісся!
На прощання угорнися
В темні хмари сонні.
В раннє птаства щебетання
Смеркла мить твоя остання,
Зародилося світання
В трепетному лоні.

Весно, час простити літу
Спеку мрій несамовиту!
Не вернути того цвіту,
Що мав облітати.
М’ятлик вітром заколише,
Мрія сном поманить лише,
А чи збудеться пізніше,
Ні в кого питати.

Що мені пророчиш, доле?
Перейшла я стигле поле,
А стерня у ноги коле –
Ниє серце босе.
Мрії сонних зір далеко,
Чи наважусь в літню спеку
Йти крізь часу небезпеку
В щастя стоголосе…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика філософська
Опубліковано: 30.06.2012 11:22