chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Вловити невловиму

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Коли в танку натхнення вірш щемить
І рим в думках зринають перші спроби
Вловити дивну невловиму мить
Поет завжди так прагне для оздоби.

Це вам не миші і не горобці,
Лиш сплеск тремтливий серед слів полови…
Не так то легко справитись, ловці,
Бо дуже то незвичні й хитрі лови.

Вона десь поряд! Серденько зайшлось,
Вискакує з грудей несамовито.
Здалося раптом – вже моя, ось-ось!
Але нема! Все ж не вдалось зловити…

Невдячна і виснажлива ця гра,
Втікачка лиш чуттям стривожить душу,
Шелесне, десь подівшись з-під пера:
– Не вловиш… Я сама з’явитись мушу.

На межах часом зрощених угідь,
Усе чекаю, стомлена літами,
Що прийде й доторкнеться мимохідь
Палкими невловимими устами.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 253
Опубліковано: 03.07.2012 10:04





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи