chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Медовий монолог бджоли

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Злечу до гаю сонячного ранку,
Нектар відчую серцем на льоту,
Побачу дудник – лісову русянку,
І в білий зонтик крильця заплету,
Пилку пізнавши істину просту.

А далі, ген за пшеницями, скраю –
Осоту зарості непоказні.
В їх пахощах щасливо завмираю,
Бо буйство золотаве, мов у сні
Вже млосним медом бачиться мені.

Цикорій усміхається блакитно,
Чебрець духмяно мріє в неба синь,
За будяками вечір непомітно
Ховає конюшину в гостру тінь
І кличуть в вулик дзвоники – дінь-дінь…

У вечорове марево багряне
Схилилась квітка сонячна в огні.
Туди летіти сили вже не стане,
Її ж меди гарячі запашні
Так скуштувати хочеться мені…



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 264
Опубліковано: 05.07.2012 09:20





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи