http://www.chitalnya.ru/

Спрагле коло краси

Ніч вітряна намистечко з зірок
Згубила і з сльозами скрізь шукала,
Під ранок тільки в травах заблукала,
Не в змозі в дзвін роси ступити крок.

Крок нерішуче в просторі зробив
Світанок ніжний по спіралі часу,
Красою сонця спалахнув не зразу,
А спраглими ковтками стиха пив.

Пив дня початок синю далечінь
В млі сонця, що до обрію котилось.
Йому ж край спеки спати захотілось,
До сну вдяглося в вечорову тінь…

Тінь виткала серпанок з протиріч
Стрімкого й полохливого начала,
У тихе щастя вечір заквітчала,
А він чекав між зір красуню ніч…


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 08.07.2012 11:48